Гострий лімфобластний лейкоз у дітей

Медичний експерт статті


Гострий лімфобластний лейкоз - група клінічно гетерогенних клональних злоякісних новоутворень з клітин-попередників лімфоцитів, зазвичай мають певні генетичні і Іммунофенотіпіческіе характеристики. Вторинні аномалії клітинної диференціювання і / або проліферації призводять до збільшення продукції і накопичення лимфобластов в кістковому мозку і інфільтрації лімфатичних вузлів і паренхіматозних органів. При відсутності лікування гострого лімфобластного лейкозу швидко стає фатальним захворюванням.


[1], [2], [3], [4], [5], [6], [7], [8], [9], [10], [11], [12], [13]

Епідеміологія

Більше 80% всіх лейкозів у дітей мають лимфоидное походження, з них 80% складають пухлини з попередників В-лімфоцитів, 1% - пухлини з зрілих В-клітин. Близько 15% походять із Т-лімфоцитів, менше 5% мають невизначений клітинне походження.

Гострий лімфобластний лейкоз - найчастіше онкологічне захворювання дитячого віку, що становить близько 25% усіх злоякісних новоутворень в педіатрії. Захворюваність в розвинених країнах дорівнює 30-40 випадків на 1 000 000 дитячого населення.


[14], [15], [16], [17], [18], [19], [20], [21], [22], [23], [24], [25]

Симптоми гострого лімфобластного лейкозу

Основні клінічні ознаки гострого лімфобластного лейкозу - слабкість, лихоманка, нездужання, болю в кістках і / або суглобах, геморагічний синдром (кровоточивість слизових оболонок ротової порожнини, шкірні геморагії), блідість. Лихоманка зазвичай пов'язана з бактеріальної, вірусної, грибкової або протозойной (рідше) інфекцією, особливо у дітей з вираженою нейтропенією (менше 500 нейтрофілів в мкл). Слабкість виникає в результаті анемії та інтоксикації.

Рецидив гострого лімфобластного лейкозу

Переможну крапку в лікуванні гострого лімфобластного лейкозу у дітей можна буде поставити тільки після значного поліпшення результатів лікування рецидивів. У порівнянні з результатами лікування первинних хворих, виживаність дітей з рецидивами гострого лімфолейкозу залишається низькою, 5-річна виживаність цих пацієнтів не перевищує 35-40%. Шанси на одужання безпосередньо залежать від розробки нових підходів в поліхіміотерапії, варіантів проведення трансплантації кісткового мозку та ін. Виділяють ізольовані і комбіновані, кістковомозкові і екстрамедулярні (з ураженням ЦНС, тестикулярні, з інфільтрацією інших органів), дуже ранні (протягом 6 міс від встановлення діагнозу), ранні (до 18 міс після встановлення діагнозу) і пізні (через 18 міс після встановлення діагнозу) рецидиви.

Діагностика гострого лімфобластного лейкозу

Діагноз гострого лімфобластного лейкозу ставлять на підставі даних анамнезу, фізикального обстеження і лабораторних досліджень.


[26], [27], [28], [29], [30], [31], [32], [33]

Загальний аналіз крові: кількість лейкоцитів може бути нормальним, зниженим або підвищеним; часто, хоча і не завжди, виявляють бластні клітини; характерні гіпорегенераторная нормохромнаяанемія і тромбоцитопенія.

Біохімічний аналіз крові: характерно підвищення активності ЛДГ; визначають також показники функцій нирок і печінки.

Мієлограма: костномозговую пункцію необхідно проводити мінімум з двох точок (у дітей до 2 років це шпори кістки або бугристости великогомілкової кісток, у дітей старшого віку - задні і передні ості клубових кісток) для забору достатньої кількості діагностичного матеріалу. Забір матеріалу бажано проводити під загальною анестезією. Необхідно зробити 8-10 мазків з кожної точки, а також зібрати матеріал для іммунофенотіпірованія, цитогенетичного та молекулярно-генетичного досліджень.


Что такое острый лимфобластный лейкоз


Острый лейкоз бывает лимфобластного и нелимфобластного типа, частота их у детей составляет 72-80% и 16-19% соответственно. Оставшиеся 1-3% приходятся на хронический миелолейкоз.

Острый лимфобластный лейкоз (ОЛЛ) — это злокачественное новообразование, возникающее из клеток кроветворной системы, являющихся клетками-предшественницами лимфоцитов в красном костном мозге (ККМ).

Родоначальником лейкозного клона является полипотентная стволовая клетка ККМ, подвергающаяся генетическим мутациям, в результате чего она приобретает черты атипии, не созревает до нужной клеточной генерации и множественно делится, вытесняя из костного мозга клетки остальных ветвей гемопоэза. В результате костный мозг остаётся заполненным лимфобластами, которые также наводняют собой кровоток и некоторые органы (лимфоузлы, селезёнку, печень, головной мозг). Опухолевый процесс поддерживается и мутациями генов, регулирующих апоптоз клеток — их запрограммированную гибель в случае дефектов.

Причины возникновения ОЛЛ у детей


Острый лейкоз является полиэтиологическим заболеванием, то есть, в появлении его могут играть роль несколько факторов.

  1. Генетический фактор: врождённые генетические дефекты, генные и хромосомные мутации различного типа, наследственные заболевания.
  2. Повреждающие ДНК клеток внешние факторы:
    • ионизирующая радиация;
    • тяжёлые металлы, пестициды, гербициды, бензол, индол, нитрокраски;
    • лекарственные средства (необоснованное и массивное применение цитостатиков, иммуносупрессоров, антибиотиков, НПВС);
    • некоторые долго живущие вирусы, персистирующие в органах человека (вирус простого герпеса, вирус Эпштейн-Барр, ВПЧ).

Симптомы и признаки ОЛЛ у детей


Не специфические симптомы лейкоза — недомогание и слабость

Симптомы общей интоксикации: недомогание, вялость, сонливость, повышение температуры тела, потливость.

Симптомы анемии: одышка, тахикардия, бледность кожи, слизистой рта, конъюнктив, сердечные и сосудистые шумы.

Симптомы иммунных нарушений: некротические и гнойные процессы различной локализации (гнойнички кожи, некротическая ангина, некроз кожи, слизистой рта, кишечника, пневмония).

Симптомы ухудшения свёртываемости крови: кровотечения из носа, рта (дёсневые), мест инъекций, кожные гематомы в местах лёгкой травматизации, кровь в моче.

Симптомы гиперплазии лимфоидных органов:

  • увеличение лимфоузлов, печени, селезёнки;
  • боли в плоских костях (кости таза, рёбра, грудина, кости черепа), диафизах трубчатых костей и суставах за счёт давления увеличенного в объёме костного мозга на надкостницу;
  • гиперплазия кожи — редко;
  • уплотнение яичек, семенных канатиков, яичников при их инфильтрации;
  • инфильтрация лёгких, сердца — появление клиники бронхита, пневмонии, миокардита.


Ребенка может беспокоить тошнота и рвота

  • головные боли, усиление их может провоцироваться ярким светом, громкими звуками, прикосновением к коже;
  • тошнота, рвота, ригидность мышц шеи;
  • нарушение зрения, слуха, речи, двигательной активности;
  • повышенный аппетит, жажда, нарушения психики, коматозное состояние.

Стадии заболевания ОЛЛ


Начальная стадия напоминает ОРВИ

1) Начальный период ОЛЛ зачастую не диагностируется, так как симптомы болезни напоминают клинику ОРВИ, ангины. Больной ребёнок становится вялым, может чувствовать головные боли, головокружение, боли в животе, мышцах, суставах. Часто возникает одышка, ускоренное сердцебиение, температура тела повышается до субфебрильных цифр (в среднем, до 37,5 о С). На коже могут появляться гнойничковые высыпания, появляются или учащаются носовые кровотечения, на нёбных миндалинах могут возникнуть обильные гнойные наложения или некротические массы. Важным симптомом, который должен заставить родителя отвести ребёнка к врачу, является преходящее увеличение разных групп лимфатических узлов.

2) Первично-активная стадия или развёрнутая стадия ОЛЛ.

Разгар болезни протекает с бурным началом. Выражена общая интоксикация: усиливается слабость, головные боли, температура тела волнообразно меняется в течение суток, к вечеру наблюдается субфебрилитет. Усиливаются суставные и костные боли, одышка, тахикардия, бледность кожи и слизистых. Значительно увеличены лимфоузлы (особенно шейные, подмышечные и паховые), слюнные и слёзные железы, печень и селезёнка, которые могут занимать около половины брюшной полости. Повышается кровоточивость, на коже возникают полиморфные высыпания, усиливаются носовые кровотечения, которые трудно купировать.


Лейкоз может уходить в ремиссию

3) Стадия ремиссии:

  • полная ремиссия — нет жалоб и объективных симптомов болезни, нет бластных клеток в периферической крови и не более 5% в ККМ;
  • неполная ремиссия — те же особенности, но бластов к ККМ может быть 5-20%.

  • костномозговой рецидив — часто увеличены лимфоузлы, печень и селезёнка, наблюдаются симптомы анемии, либо клинических проявлений болезни нет, но анализы крови и ККМ изменены;
  • экстрамедуллярный рецидив — выраженная клиника без изменения миелограммы (в ККМ до 0% бластов).

5) Терминальная стадия: выраженное угнетение кроветворения с угрожающими жизни ребёнка вторичными инфекционными осложнениями и спонтанными кровотечениями.

6) Стадия выздоровления: полное купирование клиники и лабораторных изменений без остаточных последствий лейкемии. Бывает крайне редко.

Диагностика


Лабораторные тесты указывают на патологию кроветворения

  1. В общем анализе крови: уменьшение гемоглобина, эритроцитов, тромбоцитов, гранулоцитов, увеличение количества бластных атипичных клеток, ускорение СОЭ.
  2. В биохимическом анализе крови: увеличение ЛДГ, билирубина, АСТ, щелочной фосфатазы, уменьшение общего белка, альбумина, глюкозы, железа, электролитов.
  3. В общем анализе мочи: белок, лейкоциты, цилиндры, бактерии.
  4. В миелограмме (анализ, отражающий клеточный состав ККМ):
    • в начальную стадию — до 25% бластов;
    • в развёрнутую стадию — более 25% бластов, феномен лейкемического зияния, уменьшение предшественников эритроцитов и тромбоцитов;
    • в стадию полной ремиссии — менее 5% бластов, при неполной ремиссии — менее 20% бластов, ростки других клеток в ККМ не угнетены;
    • в стадию рецидива — более 5% бластов, либо без изменений.
  5. Цитохимическое (на ферменты) и иммуногистохимическое (на клеточные маркеры) исследование.
  6. Генетическое исследование: транслокация генов на 4, 11, 9, 22 хромосоме.
  7. Спинномозговая пункция: бластоз, увеличение белка в ликворе.

Виды лечения:


Химиопрепараты — терапия выбора при лейкозе

  1. Полихимиотерапия — лечение сочетанием цитостатических и стероидных препаратов, действие которых направлено на уничтожение клона атипичных клеток.
    Фазы лечения:Лекарства:
    индукция ремиссиипреднизолон, винкристин, аспарагиназа, метотраксат, 6-меркаптопурин, циклофосфамид
    консолидация ремиссии6-меркаптопурин, аспарагиназа, метотрексат
    реиндукция ремиссиилекарства первой фазы
    поддерживающая терапия6-меркаптопурин и метотрексат

Химиотерапия проводится по специальным протоколам лечения:

  • ALL-BFM 95m — утверждён в 1990 году, рассчитан на 6 месяцев интенсивной терапии и до 2 лет поддерживающей терапии;
  • ALL-MB — утверждён в 2002 году, рассчитан на 8 месяцев интенсивной терапии с поддержкой лекарствами до 2 лет.
  • Сопроводительная терапия при химиотерапии: противорвотные лекарства, антибиотики, ростовые факторы, инфузионная терапия, переливание плазмы крови и клеточной массы.
  • Трансплантация ККМ, стволовых клеток, периферической и пуповинной крови донора.
  • Профилактика ОЛЛ:


    Здоровый образ жизни- неотъемлемая часть профилактики

    1. Исключить воздействие радиации, химикатов, необоснованно назначенных лекарств.
    2. Использовать доброкачественные продукты питания, безопасные средства ухода за ребёнком.
    3. Исключить самолечение. Вовремя обратиться к врачу при возникновении у ребёнка: внезапного увеличения лимфоузлов, клиники анемии, некротической ангины, кровотечений, повышенной температуры.
    4. Женщинам рекомендуется планировать беременность, исследоваться на носительство вирусов, избегать вредные воздействия на организм при беременности (радиация, антибиотики, цитостатики, алкоголь, никотин, наркотики).

    Прогноз


    Прогноз благоприятный в возрасте 1-9 лет

    Прогноз благоприятен при возникновении ОЛЛ у детей 1-9 лет, сравнительно невысоких цифрах бластов в ККМ и периферической крови, хорошем отклике организма на химиотерапию (снижение бластов ККМ до 5% за 1 месяц лечения), при отсутствии повреждения ЦНС.

    Неблагоприятным прогнозом считается ОЛЛ у новорождённых и детей старше 9-10 лет, с вовлечением головного мозга, высоким бластозом ликвора, крови, костного мозга, при плохом ответе на терапию (5-25% бластов в ККМ через 1 месяц лечения), при выявлении Т-клеточного иммунофенотипа и транслокаций генов между 9 и 22, 4 и 11 хромосомами.

    Как развивается острый лимфобластный лейкоз у детей

    Клетки крови (лейкоциты, эритроциты, тромбоциты) производятся костным мозгом и затем разносятся по кровеносной системе.

    Двумя основными типами лейкоцитов являются миелоидные и лимфоидные клетки. Они главным образом сконцентрированы в лимфатических узлах, селезенке, вилочковой железе (тимусе) и желудочно-кишечном тракте, обеспечивая наш иммунитет для борьбы с инфекциями.

    В норме костный мозг продуцирует три типа лимфоцитов, борющихся с инфекциями:

    B-лимфоциты – они формируют антитела против болезнетворных микробов;

    T-лимфоциты – уничтожают инфицированные вирусом или инородные клетки, раковые клетки. Они также помогают вырабатывать антитела;

    Натуральные киллеры (NK-клетки) – их задача уничтожать вирусы и раковые клетки.

    При ОЛЛ костный мозг начинает вырабатывать слишком много дефектных лимфоцитов. Эти клетки, называемые бластами, несут в себе аномальный генетический материал и не могут бороться с инфекциями так же эффективно, как обычные клетки. Кроме того, бласты довольно быстро делятся и вскоре начинают вытеснять здоровые лейкоциты, эритроциты и тромбоциты из крови и костного мозга. Как результат, развивается анемия, инфекции, или даже легкое кровотечение.

    Аномальные лимфоциты, характерные для острого лимфобластного лейкоза, довольно быстро разносятся кровотоком и могут затронуть жизненно-важные органы: лимфоузлы, печень, селезенку, центральную нервную систему, половые органы (яички у мужчин или яичники у женщин).

    В Международном классификаторе болезней 10-го пересмотра выделяют три разновидности ОЛЛ:

    C91.0 Острый лимфобластный лейкоз

    C92 Миелоидный лейкоз [миелолейкоз]

    C93.0 Острый моноцитарный лейкоз

    Всемирная организация здравоохранения (ВОЗ) выделяет несколько разновидностей этого заболевания. Основывается оно на типе лейкоцитов, которые являются источниками бластных клеток:

    Острый лимфобластный лейкоз у детей: причины

    Онкологи выделяют несколько факторов, которые значительно повышают риск развития ОЛЛ у детей:

    родной брат (сестра), перенесший лейкемию;

    воздействие радиации или рентгеновских лучей до рождения;

    лечение химиотерапией или другими препаратами, ослабляющими иммунную систему;

    наличие некоторых наследственных заболеваний, таких как синдром Дауна;

    определенные генетические мутации в организме.

    У острого лимфобластного лейкоза есть несколько подтипов. Они зависят от трех факторов:

    из каких лимфоцитов (группы B или T) начали образовываться бластные клетки;

    наличие генетических изменений внутри клеток.

    Симптомы острого лимфобластного лейкоза у детей

    появление синяков и кровоподтеков;

    темно-красные пятна под кожей;

    узелки под мышками, на шее или в паху;

    трудности с дыханием;

    жалобы на боль в суставах;

    общая слабость и быстрая утомляемость;

    потеря аппетита и необъяснимая потеря веса.

    Наличие этих симптомов может и не означать ОЛЛ и указывать на иное заболевание. Однако в любом случае что-либо из этого перечня уже повод обратиться к врачу.

    Первым шагом в постановке диагноза ОЛЛ является осмотр и сбор семейного анамнеза. В первую очередь онколог проверит наличие характерных опухолей в районе шеи, проведет опрос о прошлых заболеваниях и лечении.

    Однако, чтобы убедиться в наличии болезни, врачу потребуется анализ крови и костного мозга, а также, вероятно, образцы других тканей.

    Наиболее распространенные методики:

    Подсчет количества эритроцитов и тромбоцитов в крови, а также проверка количества и типа лейкоцитов и их внешний вид.

    Биопсия и аспирация костного мозга – небольшой образец спинномозговой ткани и жидкости берется из бедренной кости или грудины. Затем он проверяется под микроскопом на наличие аномальных клеток.

    Молекулярно-цитогенетический анализ. Он необходим, чтобы отследить аномалии в генетическом материале лимфоцитов.

    Проточная цитометрия (иммунофенотипирование). Исследуются определенные характеристики клеток пациента. При ОЛЛ помогает определить, с чего началось появление бластов – T-лимфоцитов или B-лимфоцитов.

    Помимо этих анализов могут быть и дополнительные лабораторные тесты. Онколог также может назначить другие процедуры, чтобы определить, распространился ли рак за пределы крови и костного мозга. Эти результаты будут важны, чтобы спланировать курс лечения.

    Дополнительные тесты могут включать в себя:

    рентген грудной клетки, компьютерную томографию или УЗИ;

    поясничную пункцию (забор спинномозговой жидкости из позвоночника).

    Основные риски для детей с острым лимфобластным лейкозом

    Лечение ОЛЛ может иметь долгосрочные последствия для памяти, способности к обучению и других аспектов здоровья. Помимо прочего это также может увеличить шансы развития иных онкологических заболеваний, особенно опухоли мозга.

    ОЛЛ, как правило, очень быстро прогрессирует, если не приступить к лечению немедленно.

    Как избежать острого лимфобластного лейкоза у детей

    Медицине не известны способы профилактики ОЛЛ. Болезнь может развиваться и абсолютно здоровых малышей, которые до этого ничем не болели. О факторах рисках мы написали выше.

    Лечение острого лимфобластного лейкоза у детей

    Лечение ОЛЛ обычно проходит в несколько этапов:

    Первый этап - индукционная терапия (лечение при помощи электромагнитных волн). Цель этой фазы - убить как можно больше бластных клеток в крови и костном мозге;

    Второй этап – консолидирующая химиотерапия. Во время этой фазы необходимо уничтожить бласты, оставшиеся после первого этапа. Они могут быть неактивными, однако, обязательно начнут размножаться и вызовут рецидив;

    Третий этап – поддерживающая терапия. Цель здесь та же самая, что и на втором этапе, но дозы лекарств значительно ниже. При этом поддерживающая терапия крайне важна, чтобы избавиться от негативных последствий химиотерапии.

    На протяжении всего курса лечения у ребенка будут регулярно брать новые анализы крови и костного мозга. Это необходимо, чтобы выяснить насколько хорошо организм реагирует на лечение.

    Стратегия борьбы с ОЛЛ будет варьироваться в зависимости от возраста ребенка, подтипа заболевания и степени риска для здоровья. В общих чертах для лечения острого лимфобластного лейкоза у детей используют пять видов лечения:

    Лучевая терапия. Представляет собой метод лечения ионизирующей радиацией, которая убивает раковые клетки и останавливает их рост. Источником излучения может быть специальный аппарат (внешняя лучевая терапия) или радиоактивные вещества, доставляемые в организм или непосредственно к источнику раковых клеток (внутренняя лучевая терапия). При лечении ОЛЛ онкологи назначают лучевую терапию только в самых крайних случаях с высоким риском, поскольку радиация крайне негативно сказывается на развитии мозга, особенно у детей младшего возраста.

    Таргетная (молекулярно-таргетная) терапия. Используется для целевого выявления и уничтожения раковых клеток без ущерба для всего организма. Препараты, называемые ингибиторами тирозинкиназы, блокируют фермент, который стимулирует рост бластных клеток, вызванный специфическими генетическими мутациями.

    Кортикостероиды. Детям с ОЛЛ часто назначают курс кортикостероидных препаратов, таких как преднизон или дексаметазон. Однако у этих препаратов могут быть различные побочные эффекты, включая набор веса, повышение сахара в крови, опухание лица.

    Новым подходом при лечении острого лимфобластного лейкоза у детей является так называемая CAR-T терапия, или адаптивная клеточная терапия. Препарат изготавливается из крови самого пациента. Клетки модифицируются таким образом, чтобы позволить им идентифицировать аномальные бластные клетки и устранить их.

    Нужно понимать, что лечение острого лимфобластного лейкоза всегда рискованно и сопровождается множеством побочных эффектов. Они могут включать:

    Ракові захворювання лякають пацієнтів одним своєю назвою, особливо коли справа гойдається дітей. Не дивлячись на всі зусилля сучасної медицини, не існує чарівного еліксиру зцілення. Лейкоз вимагає тривалого і серйозного лікування. Гострий лейкоз симптоми у дітей викликає тільки на стадії активного розвитку захворювання. Виявити хворобу в початковій стадії можна тільки при аналізі крові в рамках щорічного медогляду, якщо на цей час довелося початок розвитку патології.

    1. Що таке лейкоз
    2. Сприятливі фактори
    3. Симптоми у дітей
    4. Діагностика
    5. Стадії захворювання

    Що таке лейкоз

    Гострий лімфобластний лейкоз у дітей (ОЛЛ) є найчастішим онкологічним захворюванням, яке діагностується в дитячому віці. При розвитку захворювання відбувається порушення кровотворної функції. Незрілі білі кров’яні тільця втрачають свою ідентичність. В результаті клітини не можуть дозрівати, і концентрація зрілих лімфоцитів знижується, як і загальний імунітет організму.


    Брак зрілих лейкоцитів при розвитку лейкозу організм намагається компенсувати виробляючи нові білі клітини крові. В результаті знижується вироблення еритроцитів і інших клітин.
    Як лікування гострого лімфобластного лейкозу у дітей використовується хіміотерапія і прийом інших сильнодіючих препаратів. Після завершення агресивного лікування проводиться курс підтримуючої організм терапії. Під час ремісії стан здоров’я пацієнта слід тримати під постійним контролем.

    Сприятливі фактори

    Існують різні причини для розвитку захворювань. У випадку з інфекційними або вірусними захворюваннями передачу недуги легко пояснити контактом з хворою людиною. У разі раку крові можна тільки робити припущення і вести пошук негативного впливу на здоров’я дитини. Вчені до цих пір продовжують дослідження і пошук причин, які можуть призводити до лейкозу.

    Як фактори, які можуть провокувати розвиток гострого лейкозу у дітей, вчені називають такі:

      Вплив радіоактивного випромінювання внаслідок присутності дитини в місцевості, зараженої радіоактивними відходами (аварії, звалища, місця бойових дій та ін.).

    Контакт з отруйними хімічними речовинами.

    Вплив на організм дитини небезпечних вірусних захворювань (герпевіруси 4 типу та ін.).

    Мутації хромосом можуть бути причиною розвитку раку крові. Цей фактор не є спадковим і розвивається в певних умовах.

    Діти складають близько 66% хворих на рак крові. Статистично білі більш схильні до розвитку лейкозу, ніж чорношкіре населення планети. Хлопчики частіше хворіють на рак крові, ніж дівчатка.

    Синдром Дауна істотно підвищує виникнення лейкозу у дитини. Рак крові у хворих діагностується в 15 разів частіше.

    При дослідженні близнюків, була виявлена залежність розвитку лейкозу. Якщо рак крові був виявлений у одного близнюка, то, швидше за все, буде незабаром виявлений і у другого.

    Серед недоведених факторів, що провокують розвиток гострого лейкозу, фахівці називають електромагнітне випромінювання, пасивне куріння, вплив побутової хімії та ін.

    Симптоми у дітей

    Характерні прояви захворювання на самому початку розвитку раку проявляються слабо і поступово посилюються з часом і збільшенням стану здоров’я. У разі білокрів’я спостерігається втома і безсилля. Це перші ознаки хвороби.

    Інші ознаки явно вказують на важке захворювання:

      Крім частої втоми хворий може відчувати загальну слабкість, безсилля (дитина відмовляється від активних ігор та ін.). Супроводжуються симптоми зниженням апетиту, підвищенням потовиділення під час нічного сну, невеликим підвищенням температури.

    Прогресуючий лейкоз погіршує ситуацію і до симптоматиці додаються головні болі, запаморочення, зниження ваги. Може з’явитися кровоточивість ясен.

    Дитина стає болючим, часто підхоплює простудні захворювання, які важко переносить. Як правило, на цьому етапі лікар призначає аналізи крові і проводиться діагностика лейкозу.

    Отримання дитиною частих ударів і синців, які довго не загоюються, є одним з характерних ознак лейкозу.

    У маленьких дітей може спостерігатися відставання в розумовому і фізичному розвитку в порівнянні з однолітками.

    У хворого може збільшитися живіт через збільшення печінки і селезінки в розмірах.

    Збільшуються лімфатичні вузли.

    При поширенні захворювання хворі скаржаться на болі в суглобах.

    Якщо відбувається скупчення клітин крові лімфи в області головного мозку може спостерігатися порушення зору, нудота, блювота та ін.

    Діагностика

    Діагностичні процедури починаються з візиту до лікаря, проведення огляду дитини та аналізу скарг. За результатами первинного огляду лікар робить висновок про доцільність призначення того чи іншого лабораторного дослідження.

    При підозрі на лейкоз можуть проводитися такі заходи:

      Клінічний аналіз крові. Перш за все досліджуються основні параметри крові: рівень гемоглобіну, кількість еритроцитів, тромбоцитів і лейкоцитів. Для гострого лімфобластного лейкозу характерно падіння рівня гемоглобіну через зниження кількості еритроцитів, в яких він міститься. Низька кількість тромбоцитів також супроводжує раку крові і є причиною синців і дрібних кровотеч. Загальний рівень лейкоцитів буде високим, при цьому дозрілих клітин дуже мало, а більшість незрілих лімфоцитарні клітин змінена.

    Дослідження кісткового мозку (мієлограма). Кровотворна функція в організмі лежить на кістковому мозку, тому його аналіз вважається одним з найбільш точних методів в діагностиці лейкозів. Процедура надзвичайно болюча, тому проводиться з анестезією. Біологічний матеріал збирається спеціальною голкою, яку вводять в порожнину кістки.

    Біохімічний аналіз крові. Цей тип дослідження відображає загальний стан організму, функціонування внутрішніх органів та ендокринної системи. Використовується визначення поширення захворювання по організму.

    Ультразвукове дослідження. Особлива увага приділяється печінці і селезінці. При раку крові ці органи збільшуються. Також може проводиться обстеження інших органів, уражених метастазами.

    Рентген. Ця процедура використовується для дослідження запалених лімфатичних вузлів, а також в разі пневмонії, яка виникла на тлі зниження імунітету.

    Комп’ютерна томографія. Проводиться для дослідження черевної порожнини на предмет ураження внутрішніх органів і збільшення лімфовузлів, якщо інші дослідження не ефективні.

    Стадії захворювання

    Гострий лейкоз у дітей проявляється не відразу. Багато дітей не скаржаться на погане самопочуття і не відчувають ніяких симптомів починається захворювання. Лейкозу зазвичай передує анемія, а саме ракове ураження крові поділяють на кілька стадій:

    Початкова. На цьому етапі захворювання може себе ніяк не проявляти. Характерними симптомами, які відрізняють анемію, і початковий процес раку крові є слабкість і висока стомлюваність. Дитина може відмовлятися від їжі, бути апатичним мул дратівливим.

    Розгорнута. В період активного розвитку лейкозу починають проявлятися все симптоми захворювання. До слабкості додається схильність інфекційним захворюванням і загальне знижена імунітету. На шкірному покриві можна помітити синці і синці навіть від найменших травм, які довго не загоюються. Зазвичай на цьому етапі починається інтенсивна терапія. При відсутності будь-якого лікування хворого чекає летальний результат.

    Ремісія. При досягненні позитивного ефекту від проведеної терапії настає ремісія захворювання. Неповна реакція означає, що організм реагує на лікування, кількість пошкоджених клітин помітно знижується, але все ще знаходиться на аномально високому рівні. Повна ремісія найбільш сприятливий результат, при якому кількість пошкоджених клітин не перевищує 5%. Після цього проводиться підтримуюча терапія.

    Рецидив. Після настання ремісії лейкоз може більше не повертатися. Однак стан пацієнта тримають під контролем і регулярно проводять аналізи крові. Випадок, коли хвороба виникає знову називають рецидивом. Кожен новий виток захворювання важче попереднього. Інтенсивне лікування починається спочатку.

    Термінальна. Якщо проведена терапія не приносить позитивного ефекту, настає завершальна стадія захворювання. Кровотворна функція організму пригнічується під впливом раку крові, починаються некротичні процеси.

    Гострий лейкоз і симптоми у дітей, які він викликає повинні бути під контролем кваліфікованого лікаря. За різними даними 23-30% ракових хвороб у дітей становить лейкемія. Своєчасна діагностика дозволяє призначити найбільш ефективну терапію і домогтися ремісії.

    Читайте также: