Органи чуття у річкового раку

Річковий рак - вид десятиногих ракоподібних, які відносяться до типу членистоногих тварин. Це типовий представник даного ряду. Річкові раки поширені в прісних водоймах з чистою водою в різних областях Землі, зокрема по всій території Європи. Ці членистоногі тварини зустрічаються в озерах, річках, ставках, струмках. Важливою умовою є прогрівання води в літній період до 16-22 ° C. Влітку раки мешкають на мілководді, а взимку переміщаються на глибину.

Фото річкового рака

Будова

Зовнішня будова річкового рака. Розміри річкового рака можуть досягати 15-20 см. Тіло вкрите твердою хітиновою кутикулою. Вона просякнута карбонатом кальцію, що надає додаткову міцність. Поза водного середовища раки швидко висихають і гинуть, так як покриви тіла не мають зовнішнього воскоподібного шару і не перешкоджають випаровуванню вологи. Тіло ділиться на груди, голову і черевце. Голова і груди утворюють нерухомі цільні головогруди, вкриті щільним панциром. На голові розташовані очі на рухомих стебельцях, дві пари вусиків як органи нюху і дотику, ротові органи з трьома парами щелеп для подрібнення їжі.

До грудей прикріплюються вісім пар кінцівок. Три передні пари - це ногощелепи, вони коротші за інших і беруть участь в прийомі їжі. Інші п'ять пар грудних кінцівок подовжені, це ходильні ноги. Закінченнями перших трьох пар ходильних ніг є клешні. Передні клешні краще розвинені і служать для нападу і захисту.

Черевце річкового рака сегментоване і закінчується анальної лопаттю. Кожен сегмент покритий спинним і черевним щитками і несе пару двогіллястих кінцівок.

Внутрішня будова річкового рака. Травна система починається ротовим отвором, стравоходом. Далі їжа потрапляє в двокамерний шлунок. У передньому відділі за допомогою зубчастих пластинок їжа додатково подрібнюється. У задній камері шлунка є особлива сітка із виростів стінок, де їжа фільтрується. Тільки дрібні частинки надходять в середню кишку, де переважно їжа перетравлюється і всмоктується. У середню кишку відкриваються протоки великої травної залози - печінки.

Кровоносна система представлена серцем і судинами. Серце знаходиться в спинний області головогрудей і виглядає як мішечок з отворами, через які до нього притікає гемолімфа з порожнини тіла. Від серця гемолімфа рухається по судинах до різних органів, у тому числі надходить до зябер, де відбувається газообмін. Який же колір крові (гемолімфи) у річкового рака? Вона безбарвна. У інших ракоподібних вона може бути червонуватою або навіть блакитною (у крабів). Дихання раків здійснюється розчиненим у воді киснем через зябра.

Нервова система має таку ж будову, як у всіх членистоногих, складається з навкологлоткового кільця і нервового ланцюжка, розташованог на черевній стороні. Добре розвинені органи чуття. Зір мозаїчний.

Розмноження річкових раків. Це роздільностатеві тварини. Запліднення зовнішнє. Запліднені ікринки приклеюються до черевних ніжок самки. Розвиток прямий. Молоді рачки маленьких розмірів, дуже схожі на дорослих особин, багато разів линяють в процесі росту і на третьому-четвертому році життя досягають статевої зрілості.
Значення. Річкові раки відіграють важливу роль в природних харчових ланцюжках. Люди займаються ловом і розведенням раків з метою вживання їх в їжу.

Царство	Животные
Подцарство	Многоклеточные
Тип	Членистоногие
Класс	Ракообразные

Общая характеристика

Речной рак обитает в различных пресных водоёмах с чистой водой: речных заводях, озёрах, больших прудах. Днем раки прячутся под камнями, корягами, корнями прибрежных деревьев, в вырытых ими самими в мягком дне норках. В поисках корма они покидают свои убежища в основном ночью. Питается преимущественно растительной пищей, а также мёртвыми и живыми животными.

Внешнее строение

Речной рак имеет зеленовато-бурую окраску. Тело состоит из неодинаковых сегментов. Вместе они образуют три хорошо различимых отдела тела: голову, грудь и брюшко. При этом только сегменты брюшка остаются подвижно сочленёнными. Два первых отдела срослись в единую головогрудь. Разделение тела на отделы возникло в связи с разделением функций конечностей. Движение конечностей обеспечивается мощной поперечно-полосатой мускулатурой. Мышечные волокна такого же типа имеют позвоночные животные. Головогрудь покрыта сверху сплошным крепким хитиновым щитом, который несёт спереди острый шип, по его сторонам в углублениях на подвижных стебельках находятся глаза, пара коротких и пара длинных тонких усиков.

По бокам и ниже ротового отверстия рака находятся шесть пар конечностей: верхние челюсти, две пары нижних челюстей и три пары ногочелюстей. На головогруди размещены также пять пар ходильных ног, на трёх передних парах имеются клешни. Первая пара ходильных ног — самая большая, с наиболее хорошо развитыми клешнями, которые являются органами защиты и нападения. Ротовые конечности вместе с клешнями удерживают пищу, размельчают её и направляют в рот. Верхняя челюсть толстая, зазубренная, к ней изнутри прикрепляются мощные мышцы.

Брюшко состоит из шести члеников. Конечности первого и второго члеников у самца видоизменены (они участвуют в копуляции), у самки редуцированы. На четырёх члениках находятся двуветвистые членистые ножки; шестая пара конечностей — широкие, пластинчатые, входят в состав хвостового плавника (они вместе с хвостовой лопастью играют важную роль при плавании задом наперёд).

Внутреннее строение

Пищеварительная система начинается ротовым отверстием, затем пища поступает в глотку, короткий пищевод и желудок. Желудок подразделяется на два отдела — жевательный и цедильный. На спинной и боковых стенках жевательного отдела имеется три мощные пропитанные известью хитиновые жевательные пластинки с зазубренными свободными краями. В цедильном отделе две пластинки с волосками действуют подобно фильтру, через который проходит лишь сильно измельчённая пища. Крупные частички пищи задерживаются и возвращаются в первый отдел, а мелкие поступают в кишечник.

Далее пища поступает в среднюю кишку, куда открываются протоки большой пищеварительной железы.

Под действием выделяемых ферментов пища переваривается и всасывается через стенки средней кишки и железы (её называют печенью, но её секрет расщепляет не только жиры, но также белки и углеводы). Непереваренные остатки поступают в заднюю кишку и выводятся наружу через анальное отверстие на хвостовой лопасти.

У рака полость тела смешанная, в сосудах и межклеточных полостях циркулирует не кровь, а бесцветная или зеленоватая жидкость — гемолимфа. Она выполняет те же функции, что и кровь у животных с замкнутой кровеносной системой.

На спинной стороне головогруди под щитком находится пятиугольное сердце, от которого отходят кровеносные сосуды. Сосуды открываются в полость тела, кровь отдаёт там кислород и питательные вещества тканям и органам, а забирает продукты жизнедеятельности и углекислый газ. Затем гемолимфа по сосудам поступает в жабры, а оттуда — в сердце.

Органами дыхания у рака являются жабры. В них расположены кровеносные капилляры и осуществляется газообмен. Жабры имеют вид тонких перистых выростов и располагаются на отростках ногочелюстей и ходильных ног. В головогруди жабры лежат в особой полости.

Движение воды в этой полости осуществляется за счёт быстрых колебаний особых отростков второй пары нижних челюстей), и производят до 200 машущих движений за 1 минуту.) газообмен происходит через тонкую оболочку жабр. Обогащённая кислородом кровь по жаберно-сердечным клапанам направляется в околосердечную сумку, оттуда через специальные отверстия попадает в полость сердца.

Нервная система состоит из парного надглоточного узла (головного мозга) подглоточного узла, брюшной нервной цепочки и нервов отходящих от центральной нервной системы.

От головного мозга нервы идут к усикам и глазам. От первого узла брюшной нервной цепочки (подглоточный узел), — к ротовым органам, от следующих грудных и брюшных узлов цепочки — соответственно к грудным и брюшным конечностям и внутренним органам.

На обеих парах усиков имеются рецепторы: осязательные, химического чувства, равновесия. В состав каждого глаза входит более 3 000 глазков, или фасеток, отделённых друг от друга тонкими прослойками пигмента. Светочувствительная часть каждой фасетки воспринимает лишь узкий пучок лучей, перпендикулярных к её поверхности. Целое изображение складывается из множества мелких частичных изображений (как мозаичное изображение в искусстве, поэтому говорят, что членистоногие обладают мозаичным зрением).

Органы равновесия представляют собой углубление в основном членике коротких усиков, где помещается песчинка. Песчинка давит на окружающие её тонкие чувствительные волоски, что помогает раку оценивать положение своего тела в пространстве.

Органы выделения представлены парой зелёных желёз, расположенных в передней части головогруди (у основания длинных усиков и открываются наружу). Каждая железа состоит из двух отделов — собственно железы и мочевого пузыря.

В мочевом пузыре накапливаются вредные продукты жизнедеятельности образовавшиеся в процессе обмена веществ, выводится наружу по выделительному каналу через выделительную пору. Выделительная железа по своему происхождению есть не что иное, как видоизменённый метанефридий. Она начинается небольшим целомическим мешочком (в целом из всех органов тела поступают вредные продукты обмена веществ), от которого отходит извилистая трубка — железистый канал.

Размножение. Развитие

У речного рака развит половой диморфизм. Оплодотворение внутреннее. У самца первая и вторая пара брюшных ножек видоизменены в копулятивный орган. У самки первая пара брюшных ножек рудиментарна, на остальных четырёх парах брюшных ножек она вынашивает икру и молодых рачков.

Оплодотворённые яйца, отложенные самкой (60-200 штук), прикрепляются к её брюшным ногам. Откладка яиц происходит зимой, а молодые рачки (похожие на взрослых), появляются весной. Вылупившись из яиц, они продолжают держаться за брюшные ноги матери, а затем покидают её и начинают самостоятельную жизнь. Молодые рачки питаются только растительной пищей.

Линька

Взрослые раки линяют раз в год. Сбросив старый покров, они 8-12 дней не покидают укрытий и дожидаются, пока затвердеет новый. В этот период тело животного быстро увеличивается.

Річковий рак - живе переважно у прісних водоймах, є одним з представників ракоподібних, відноситься до типу членистоногі. Живе річковий рак тільки в чистій воді. Протягом дня він ховається в безпечних місцях: під каменями, між країнами прибережних рослин або в нірках, які викопує клешнями в обривистих берегах. Тільки з настанням ночі річковий рак виходить шукати собі їжу. Річковий рак - всеїдна тварина. Харчуються ракоподібні різними водними тваринами, але не гребують і трупами або залишками тварин. Цим користуються при ловлі річкових раків: вони охоче йдуть на м'ясну приманку. Їдять раки і водорості. На зимівлю вони ховаються в свої нірки.

Будова річкового рака

Тіло раку на відміну від дафнії, вкрите твердим покривом - панциром. Він складається з хітинової шкірки (кутикули), просоченої вапняними (неорганічними) солями, що додають панциру міцність і твердість. Панцир захищає тіло річкового рака від пошкоджень.

Хітин - азотисті органічна речовина, з якої складається зовнішній покрив ракоподібних, комах та інших членистоногих безхребетних тварин. Він утворюється на поверхні шкіри. Час від часу хітиновий покрив змінюється. Так відбувається линька річкового рака. У молодому віці, у період зростання, річковий рак линяє частіше. Отже, линька пов'язана з ростом, затверділий хітин не здатний розтягуватися, і затримує зростання. Досягнувши значних розмірів, річковий рак перестає рости і линяє набагато рідше.

До панциру річкового рака з внутрішньої сторони прикріплені м'язи. Таким чином, панцир раку відіграє роль не тільки покриву, але і зовнішнього скелета.

У живого річкового рака панцир має досить мінливу забарвлення - від світло-зеленої до майже чорної. Таке забарвлення має захисний характер: як правило, вона підходить до кольору мулистого дна, на якому рак живе. Забарвлення річкового раку залежить від того, що хітиновий покрив містить кілька барвників, або пігментів: червоний, блакитний, зелений, коричневий і т. д. Якщо кинути раку в окріп, блакитний пігмент перетворюється в червоний, а зелений і коричневий розчиняються. Ось чому варений рак завжди буває корисним.

Панцир, добре захищає річкового рака від різних ворогів, робить його малорухливим. Проте в деяких місцях на його тілі хітин дуже тонкий і досить гнучкий, Тулуб річкового раку чітко ділиться на два відділи. Передній, покритий суцільним твердим щитом, називається головогруди. Задній - членистий - носить назву черевця. Цей відділ у побуті часто неправильно називають шийкою або хвостом. Панцир, що покриває черевце, розділений на ряд члеників. Тому черевце річкового раку може згинатися і випрямлятися. Щит головогрудним відділу не розділений на членики, але якщо подивитися на раку знизу, то можна побачити, що у нього і головогруди також членистих. Таким чином, річковий рак, подібно дощових черв'яків, має членисті тіло.

Розглядаючи річкового рака з черевної боку, можна помітити, що праворуч і ліворуч до його тіла прикріплені попарно кінцівки. Всі кінцівки складаються з окремих члеників. У природі існує дуже багато різноманітних тварин, покритих, подібно річкового раку, твердим зовнішнім хітиновим покривом, з кінцівками, розділеними на членики. Всі вони об'єднані в один тип тварин під загальною назвою членистоногі.

Кінцівки річкового раку в залежності від того, де вони розміщені на тілі, і які функції виконують, мають різну форму. Видозміненими кінцівками є дві пари вусиків (довгі та короткі) і ротові органи, розташовані в передній частині головогрудей. На головогрудним відділі є також п'ять пар ніг. З них особливо велика перша пара, озброєна потужними клішнями. Клешні - важливі органи, ними річковий рак захоплює здобич, а також захищається.

При линьки у річкового рака часто відламуються клешні або частини ніжок. Поступово вони відновлюються, відбувається регенерація. Якщо річкового раку схопити за клешню, він обламує її. Через деякий час втрачена клешня відростає.

На черевці знаходяться роздвоєні плавальні ніжки. Остання пара кінцівок черевця має вигляд широких лопатей. Вони разом з останнім члеників утворюють хвостовий плавець. При вивченні внутрішньої будови річкового рака, головною особливістю можна виділити наявність зябер. Ці органи поміщаються у нього з боків головогрудей, у двох зябрових порожнинках.

Пересування річкового рака

Рак повзає по дну водойми або виповзає на берег за допомогою п'яти пар ніг, прикріплених до головогрудей. Річковий рак може й плавати. Важливим органом плавання є у нього хвостовий плавець. Розправляючи його і підгинаючи черевце, річковий рак робить сильний поштовх і пливе заднім кінцем вперед. Однак він може, швидко перебираючи плавальними ніжками, повільно пересуватися і головою вперед. Таким чином, черевце - важливий орган руху. Ось чому воно має сильно розвинені м'язи.

Внутрішня будова річкового рака. Різноманітність ракоподібних і їх загальні риси

М’язи. Суцільний шкірно-м’язовий мішок, характерний для червів, у рака замінюють м’язи, зібрані пучками. Вони приводять у рух певні частини тіла.

У порожнині тіла містяться різні системи органів.

Травна система в рака має складнішу будову, ніж у дощового черв’яка. Через рот, глотку і стравохід їжа потрапляє в шлунок, який складається з двох відділів. У першому (великому) відділі їжа перетирається хітиновими зубцями. У другому відділі є цідильний апарат, крізь який проціджується подрібнена їжа. Далі їжа надходить у кишечник, а потім — у травну залозу, де вона перетравлюється і всмоктуються поживні речовини. Неперетравлені рештки виводяться назовні через анальний отвір, розміщений на середній лопаті хвостового плавця.

Кровоносна система характеризується появою пульсуючого органа — серця, яке сприяє рухові крові. Кровоносна система рака незамкнута: кров через судини витікає в порожнину тіла, омиває внутрішні органи, віддаючи їм поживні речовини й кисень. Потім вона знову надходить у судини й серце. Роз­чинений у воді кисень надходить через зябра в кров, а нагро­маджений у крові вуглекислий газ через зябра виводиться назовні. Так в організмі рака відбувається газообмін. Збага­чена киснем кров потрапляє в порожнину серця через отвори в ньому.

Органи виділення рака — це пара зелених залоз. Від кожної з них відходить вивідний канал, що відкривається назовні біля основи вусиків. Через зелені залози з організму рака виво­дяться розчинені в крові шкідливі продукти життєдіяльності.

Нервова система та органи чуттів. Як і в дощового черв’яка, нервова система рака складається з навкологлоткового нервового кільця й черевного нервового ланцюжка. Нервові вузли в нього розвинені більше, особливо надглотковий та підглотковий. Від надглоткового вузла нерви йдуть до очей та вусиків, від під­глоткового — до ротових органів, від черевного нервового ланцюжка — до внутрішніх органів та кінцівок.

Довгі вусики в рака — це органи дотику й нюху. Ними він обмацує навколишні предмети. В основі коротких вусиків містить­ся орган рівноваги і слуху.

Органи зору — опуклі очі — сидять на рухомих стебельцях. Це дає змогу ракові дивитися в усі боки. Очі в рака складні. Вони складаються з об’єднаних окремих очок. Кожне очко сприймає тільки невелику частину навколишнього простору, а всі разом сприймають ціле зображення. Такий зір називається мозаїчним. Він характерний для більшості членистоногих.

Відомо близько 30 000 видів ракоподібних. Серед них трапля­ються дрібні рачки завдовжки 2—5 мм. Це дафнії й циклопи. Вони ширяють у воді.

Організми, що населяють товщу води, скажімо дафнії н циклопи, називають планктоном. Дафнії й циклопи живуть як у прісній воді, так і в морській. Вони становлять значну частину планктону і є кормом для різних риб. У ставкових рибальських господарствах їх спеціально розводять для вигодовування мальків.

Десятиногі раки, до яких належать і річкові раки, дістали свою назву за кількістю ходильних грудних ніг В Сюди входять також креветки, краби, омари й лангусти, які живуть у морях. Це цінні промислові ракоподібні, яких ловлять заради м’яса. Відомо близько 10 000 видів їх. Багато ракоподібних є улюбленою їжею риб та беззубих китів.

Загальна характеристика. Ракоподібні — це зябродишні водя­ні членистоногі, які відрізняються від інших членистоногих наяв­ністю двох пар вусиків і двогіллястими кінцівками. У більшості ракоподібних розрізняють головогруди й черевце. Органи дихання — зябра — являють собою вирости кінцівок.

Переважна більшість ракоподібних - водні тварини, що живуть у морях і прісних водоймах. Деякі пристосовувалися до життя на суші (мокриця, сухопутні краби). Багато є паразитами.

Тіло ракоподібних поділяється на голово груди і сегментоване черевце. На головогрудях часто є міцний хітиновий панцир, що покриває у деяких і черевце. Загальна кількість сегментів тіла 10-50. У вищих раків (річковий рак) їх 20: з 5 утворився головний відділ, 8 сегментів належать грудному відділові, що зростається з головним і 7 - сегменти черевця. Цій кількості сегментів у вищих раків відповідає кількість пар кінцівок.

Головний відділ має видозмінені кінцівки у довгі і короткі вусики, та три пари щелеп (одна пара - верхніх і дві пари нижніх). На грудному відділі є три пари ногощелеп і п'ять пар ходильних ніжок, перша з яких має міцні клешні. На черевці є шість пар черевних ніжок, з яких перші дві пари перетворені (у самця) в копулятивні органи, а решта є плавальними ніжками. У нижчих раків на черевці кінцівок немає.

Ніжки раків розділені на кінцях на дві гілки. Виконують різні функції: одні для пересування, інші - для дихання, треті - для захоплення й утримування їжі.

Травна система починається ротом, оточеним щелепами, далі глотка, стравохід, шлунок, який має два відділи (жувальний з хітиновими зубцями і цідильний з хітиновими волосками для затримання недостатньо подрібненої їжі), кишечник, куди впадає печінка, та анальний отвір.

Їжею ракоподібних є бактерії, одноклітинні водорості, різні дрібні тваринні залишки, що розкладаються. Частина видів живиться рослинною їжею.

У деяких паразитичних форм кишечник атрофується.

Органи дихання зябра - тонкостінні вирости основ грудних ніг. Вони прикриті ззовні складкою панцира, яка захищає зяброву порожнину.

Річковий рак дихає розчиненим у воді киснем. Наземні ракоподібні дихають атмосферним повітрям. Дрібні форми дихають усією поверхнею тіла.

Кровоносна система незамкнена, складається з п'ятикутного серця на спинному боці тіла в грудях та кровоносних судин.

Кров річкового рака безбарвна, у інших червонувата (бо містить гемоглобін) або блакитною (краби), через те, що містить речовину з міддю.

Видільна система у річкового рака - пара зелених залоз, які мають вигляд пухирців з вивідними канальцями, що відкриваються назовні поблизу основи довгих вусиків.

У нижчих - це пара залоз, що відкриваються біля основи другої пари нижніх щелеп.

Сеча у багатьох ракоподібних збіднена на солі. З порожнини тіла видаляється вода і концентрація солей у порожнинній рідині перевищує їх рівень в оточуючому середовищі.

Нервова система представлена навкологлотковим нервовим кільцем і черевним нервовим ланцюгом з парним ганглієм у кожному сегменті. Від надглоткового ганглія нерви відходять до очей і вусиків, від підглоткового - до ротових органів, від черевного - до всіх кінцівок і внутрішніх органів.

Органи чуття. Очі розташовані на рухомих стебельцях. Рак їх висовує і повертає в різні сторони, тому може своєчасно помітити як здобич, так і ворогів. Кожне око складається з великої кількості (3000) окремих очок. Такі очі - фасеткові, а зір - мозаїчний.

Органи дотику - довгі вусики, органи нюху - короткі вусики.

Органи смаку - розміщені переважно на ротових кінцівках.

При основі коротких вусиків розташовані органи рівноваги і слуху.

Статева система та розмноження. Більшість раків роздільностатеві. Статеві залози парні, розташовані в грудній порожнині.

Самка річкового рака відрізняється від самця: у неї черевце ширше від головогрудей, а у самця вужче.

Після внутрішнього запліднення самка в кінці зими відкладає ікру, приклеюючи її до плавальних ніжок черевця і виношує. Рачки вилуплюються на початку літа, 12 діб вони знаходяться під черевцем матері, а потім ведуть самостійний спосіб життя.

Розвиток запліднених яєць різний. У нижчих - виходить личинка примітивної будови і формування органів відбувається в постембріональному періоді. У вищих раків метаморфоз відсутній - з яйця виходить рачок схожий на дорослого рака.

Молоді рачки багато разів линяють, ростуть і досягають статевої зрілості на 3-4 році існування. Тривалість життя річкового рака - до 20 років, впродовж яких раз-двічі на рік линяють.

Різноманітність ракоподібних. Їх роль у природі та житті людини

Ряд Десятиногі ракоподібні: раки, краби, креветки, омари, лангусти (об'єкт харчування людини).

Річкові раки та інші, живлячись залишками тварин, звільняють воду від речовин, що розкладаються, виконуючи роль санітарів водойм.

Ряд Рівноногі раки. Мокриці - наземні ракоподібні. Водяні віслюки у прісних водоймах живляться рештками рослин і є улюбленою поживою для багатьох риб.

Ряд Гіллястовусі раки. Дафнії - водяні блохи (планктонні організми), пересуваються стрибками. Є кормом для більшості риб, тому вони мають важливе практичне значення для рибного господарства.

Ряд Веслоногі раки. Циклопи - планктонні рачки, мають важливе значення у кровообігу речовин у природі, становлячи значну частину раціону багатьох риб і китоподібних. Разом з тим вони завдають шкоди як проміжні господарі небезпечних для людини і тварин паразитичних червів.

Ряд Коропоїди. Коропоїд паразитує на зябрах і лусці риб та живиться їхніми соками.

Речные раки — типичные представители высших ракообразных. Они обитают в чистых пресных водоемах, активны в ночное время, днем прячутся под водой в норах, под корягами и др. Большую часть их рациона составляет растительная пища, но также едят моллюсков, червяков, другую мелкую живность, а также падаль более крупных животных. Таким образом речные раки всеядны.

Длина тела может достигать 15-20 см.

Тело речного рака состоит из головогруди и брюшка. Голова и грудь срастаются, со спинной стороны виден характерный шов сращения.

Тело речного рака покрыто хитиновым панцирем, пропитанным для большей прочности углекислым кальцием. Он выполняет функции скелета — защищает внутренние органы, является опорой и местом прикрепления поперечно-полосатых мышц.

Прочный хитиновый покров мешает росту, поэтому животное периодически линяет (примерно два раза в год, молодые рачки линяют чаще). При этом старый панцирь отслаивается от тела и сбрасывается, а образующийся новый не затвердевает некоторое время. В этот период речной рак растет.

Желудок речного рака состоит из двух отделов. Первый — жевательный, где пища перетирается хитиновыми зубцами, второй — цедильный отдел, где более мелкие пищевые частички процеживаются в среднюю кишку, а крупные возвращаются обратно в первый отдел. В среднюю кишку открываются протоки печени, которая выделяет секрет, переваривающий пищу. Полученные питательные вещества всасываются кишкой и печенью. Непереваренные остатки проходят в заднюю кишку и удаляются через анальное отверстие, расположенное в конце брюшка.

Дыхание осуществляется жабрами, которые представляют собой выросты конечностей и находятся по бокам под мощным головогрудным панцирем. В жабрах хорошо развита сеть мелких кровеносных сосудов, что способствует более эффективному газообмену.

Кровеносная система речного рака, как и у всех членистоногих, незамкнутая. На спинной стороне имеется мешковидное сердце, которое засасывает гемолимфу из полостей тела и выталкивает во множество разнонаправленных артерий, откуда кровь снова изливается в лакуны (узкие полости) тела. Протекая по лакунам, гемолимфа отдает кислород и питательные вещества клеткам тела, после чего собирается на брюшной стороне, проходит через жабры, где снова насыщается кислородом, после чего попадает в сердце.

Выделительная система речного рака представлена парой так называемых зеленых желез, чьи протоки открываются около основания длинных усиков. В них из крови отфильтровываются продукты распада. Зеленые железы — это видоизмененные метанефридии. Мешочек каждой железы представляет собой остаток целома.

Нервная система речного рака включает надглоточные и подглоточные ганглии, между которыми образуется окологлоточное кольцо, и брюшную нервную цепочку, от узлов которой отходят нервы.

Органы чувств представлены парой фасеточных глаз, расположенных на подвижных стебельках, органами осязания и обоняния, расположенных на усиках, органами равновесия, расположенных у основания антеннул.

Речные раки раздельнополые животные. Присутствует половой диморфизм, самки немного отличаются от самцов, у них брюшко шире и на нем расположено 4, а не 5 (как у самцов) пар двуветвистых ножек. Оплодотворение внутреннее. Самка выметывает икринки (яйца) осенью или в начале зимы. Они остаются прикрепленными на ее брюшных ножках. К лету из них вылупляются маленькие рачки, которые еще некоторое время остаются под брюхом самки. Таким образом развитие у речного рака прямое.

Класс ракообразные представляет собой крупную группу членистоногих, обитающих практически во всех типах водоемов. Описано более 73 тысяч видов. Наиболее известные представители: крабы, раки, омары, креветки, лангусты. Некоторые из них ведут неподвижный образ жизни - морские уточки, часть заселила сушу - мокрицы.

Чтобы разобрать строение ракообразных подробнее сделаем это, взяв за основу типичного представителя - речного рака.

Предпочитают пресные водоемы с чистой водой и большим содержанием кислорода. Ведет ночной образ жизни, днем чаще всего скрывается в норах, под большими камнями. Рак всеяден. Рацион его питания составляют животные - моллюски, растения, он с охотой поедает и мертвые остатки.

Покровы, опорно-двигательная система

Для рака (как и для всех членистоногих) характерна гетерономная сегментация - тело подразделяется на 2 отдела: головогрудь и брюшко. Брюшко состоит из 6-7 члеников и тельсона. Тело рака покрыто хитиновой кутикулой, которая выполняет функцию наружного скелета. С верхней стороны головогрудь покрыта спинным щитом (панцирем) - карапаксом, который является хитиновым щитом.

На головном конце тела находятся членистые продукты - две пары усиков - антенны (длинные) и антеннулы (короткие), а также три пары жевательных конечностей - 2 пары максилл (нижних челюстей) и одна пара мандибул (верхняя челюсть).

Органами обоняния являются антеннулы (короткие усы), а органами осязания - антенны (длинные усы). С помощью мандибул и максилл рак измельчает пищу и перетирает ее.

Грудной отдел головогруди несет 3 пары ногочелюстей - двуветвистых конечностей, служащих для удержания и перемещения пищи ко рту, и 5 пар ходильных ног. Первая пара ходильных ног видоизменена в клешни, которые значительно сильнее остальных, являются органами защиты и нападения, захвата пищи.

Брюшко состоит из 6-7 члеников, на каждом из которых находится по паре двуветвистых ножек. По краям последнего сегмента (тельсона) расположены две пластинки, образующие вместе с тельсоном плавник.

В пищеварительной системе выделяют три отдела: переднего, среднего и заднего. К переднему отделу относятся ротовое отверстие, окруженное ногочелюстями, пищевод и жевательный желудок. Средний отдел состоит из цедильного желудка, средней кишки, в которую впадают протоки печени - пищеварительной железы. Средняя кишка переходит в заднюю, оканчивающуюся анальным отверстием.

Обратите особое внимание, что отделов желудка у рака два: жевательный и цедильный. Жевательный желудок предназначен для измельчения и перетирания пищи, снабжен хитиновыми зубцами. Второй отдел желудка - цедильный - выполняет роль "сита", изнутри покрыт мелкими хитиновыми волосками, через которые проходит только достаточно измельченная пища.

Имеются специализированные органы дыхания - жабры. Располагаются жабры под спинным щитом (карапаксом), представляют собой выросты ногочелюстей и ходильных конечностей.

С помощью жабр растворенный в воде кислород поступает в кровь, достигая внутренних органов и тканей. Углекислый газ, напротив, покидает кровь и перемещается во внешнюю среду - в воду.

Как и у всех членистоногих - у рака незамкнутая (лакунарная) кровеносная система. Круги кровообращения (в привычном нам понимании) отсутствуют, так как кровь изливается из сосудов в щелевидные промежутки (полости), омывает внутренние органы и ткани, а затем снова собирается в сосуды.

Сердце у рака пятиугольной формы, окружено околосердечной сумкой - перикардом (греч. peri - вокруг и kardia - сердце). Сердце пронизано несколькими щелями - остиями, через которые при расслаблении (диастоле) сердца в него поступает кровь. При сокращении (систоле) сердца остии смыкаются, и кровь из сердца поступает в ряд артерий, отходящих от сердца, изливается в полости и омывает органы и ткани.

После того, как кровь отдала тканям и органам кислород, она направляется в жабры, где насыщается кислородом. Из жабр кровь поступает в перикард - круг кровообращения замыкается.

Понятие "кровь" терминологически не совсем верное. Замечу, что в кровеносной системе циркулирует не кровь, а гемолимфа синеватого цвета - за счет содержащегося в ней гемоцианина, в состав которого входит медь.

У раков имеется две пары зеленых желез, выделительных органов, расположенных в головной части тела. Протоки первой пары открываются у основания длинных усиков - антенн, а протоки второй пары - у основания максилл (нижних челюстей).

Нервная система рака образована надглоточным нервным узлом (головным мозгом), окологлоточным нервным кольцом, подглоточным нервным узлом и брюшной нервной цепочкой. Надглоточный ганглий (нервный узел) соединяется с подглоточным с помощью многочисленных нервных тяжей, которые в совокупности образуют окологлоточное нервное кольцо.

От подглоточного нервного узла отходит брюшная нервная цепочка, названная так по ее анатомическому положению - на брюшной стороне тела. Узлы брюшной цепочки расположены настолько близко друг к другу, что она имеет вид одинарной, а не двойной цепочки.

Органы чувств расположены на головном конце тела и представлены антеннулами - органами химического чувства, отвечают за обоняние, органами осязания - антеннами. Органы зрения - глаза - сидят на стебельках и могут поворачиваться в разные направления.

Каждый глаз состоит из большого числа фасеток - многоугольных участков, в воде раки видят довольно туманно, так что при поисках пищи они больше полагаются на органы обоняния и осязания.

Раки - раздельнополые животные, половой диморфизм (внешние отличия мужских и женских особей) присутствует, но выражено слабо . Оплодотворение у раков внутреннее: слияние сперматозоидов и яйцеклеток происходит в половых путях самки. Имеются парные мужские половые железы - семенники, и женские - яичники.

Самки крупнее самцов, имеют более широкое брюшко. Первая пара брюшных ножек у самок отсутствует (редуцирована).

Во время копуляции семенная жидкость самцом не вводится непосредственно в половые пути самки. Самец догоняет (фактически нападает) на самку, переворачивает ее и откладывает сперматофор, мешковидное скопление сперматозоидов, на брюшко самки.

Примерно через 2-3 недели самка выметывает 20-200 яиц, при этом она растворяет оболочку сперматофора, в результате происходит слияние яиц со сперматозоидами. Оплодотворенные яйца самка вынашивает на брюшке.

Многие ракообразные употребляются человеком в пищу: крабы, омары. Мелкие ракообразные - циклопы, дафнии - служат пищей для многих животных, к примеру, для гидры, рыбы. Раков называют "санитарами водоема": они питаются остатками мертвых животных, поддерживая чистоту водоема и препятствуя распространению процессов гниения и загрязнения.

Живущие на суше мокрицы перерабатывают отмирающие и гниющие растения, обогащая почву и повышая ее плодородие. Однако, следует отметить, что мокрицы не брезгуют живыми растениями - они объедает корешки, листья и стебли, нанося вред сельскохозяйственным культурам.

Среди ракообразных имеются паразиты, из которых весьма знаменита мокрица, пожирающая язык. Попадая в ротовую полость рыбы, этот рачок прикрепляется к корню языка, вызывая его отмирание (атрофию) и в дальнейшем функционально замещает язык самим собой! Когда рыба ест, мокрица тоже питается съеденной рыбой добычей.

Данная статья написана Беллевичем Юрием Сергеевичем и является его интеллектуальной собственностью. Копирование, распространение (в том числе путем копирования на другие сайты и ресурсы в Интернете) или любое иное использование информации и объектов без предварительного согласия правообладателя преследуется по закону. Для получения материалов статьи и разрешения их использования, обратитесь, пожалуйста, к Беллевичу Юрию.