Коли рак на гор свисне

Герой оповідання Н. Теффи "Коли рак на горі свиснув. (Рождественський жах)" маленький хлопчик Петя Жаботикин, на чиї прохання дорослі незмінно відповідають словами "коли рак на горі свисне", задається питанням: " Чому-Нибудь так говорять же, що коли свисне, так всі й здійсниться, чого хочеш. Якби рачачий свист був тільки символом неможливості, то чому ж не говорять: "коли слон полетить" або "коли корова зацвірінчить". Немає! Тут відчувається глибока народна мудрість. Цієї справи так залишити не можна. Рак свиснути не може, тому що в нього й легенів-те немає. Нехай так! Але невже ж наука не може впливати на рачачий організм і шляхом підбора й різних впливів змусити його обзавестися легенями". І присвячує цьому питанню все своє життя. Повзрослев, Петя почав займатися окультизмом, щоб усвідомити собі містичний зв'язок між рачачим свистом і людським щастям, вивчив будову раку, його життя, вдачі, походження й можливості. І синові заповів домогтися того, щоб з кожним рачачим свистом виконувалося одне із самих гарячих і щирих людських бажань. Багатьом поколінням Жаботикиних довелося присвятити себе роботі для щастя ближніх своїх, і от нарешті ціль досягнута - виведений чудо-рак, свист якого негайно здійснює "саме гаряче бажання кожного зі ста чоловік (1%)". Чим скінчилася ця історія й чому "у цілому світлі тільки одне якесь дівчисько в Північній Гвінеї виграла від рачачого свисту: у неї пройшов нежить за бажанням тітки, який вона набридла безперервним чханням", догадатися неважко. Тому що, на жаль, самі заповітні людські бажання виразно нагадують про російську приказку "нехай у мене остання корова здохне - аби тільки в сусіда двох не було". В оповіданні Теффи уречевлення метафори привело до загибелі людства, так і не відповіді, що одержало, на питання, "чому рак", "чому на саме горі", "чому свисне". Значення фразеологізму "коли рак на горі свисне (, а риба запече)" - 'невідомо коли; у невизначеному майбутньому часі; ніколи'. Така формула неможливого, по суті, є іронічно-жартівливою приказкою, а тим самим - типовим видом народної фразеології. П. Г Богатирьов дав вираженням такого роду влучна назва "оксюморон у дії". Порівнюючи із цим фразеологізмом інші вираження, що мають подібне значення (росіяни на турецьку паску; на російський байрам; після морковкина (русалкиного, калмицького, пушкінського) заговини; після дощичка (свята) у четвер; у понеділок після середи; на те літо, не на це; на той рік, коли рис умре; коли чорт хреститься; коли лисі перекудрявеют (коли плешак покудрявеет); коли курка запече по^-півнячому; коли сорока побіліє; коли свині будуть із поля кроком іти; коли мерин окобилеет; коли півень яйце знесе; англійські Коли місяць перетвориться в зелений сир, коли свині полетять і один раз при блакитному місяцю, французькі Коли в курей будуть зуби й у день святого Гленглена Назва роману Раймона Кено " l Sin Glinglin" переведено на росіянин мова як "День святого Чекай-Не-Чекай"], німецьке Коли собаки загавкають хвостами, казахське Коли хвіст верблюда дістане землю, киргизьке Коли хвіст ішака торкнеться землі, болгарське Коли свиня в жовтих пантофлях на грушу видере Автори книги "Неперекладне в перекладі" (М., 2013) Сергій Влахов і Сидер Флорин нарахували в болгарській мові більше тридцяти виражень і з подібним значенням] і т.п.), можна помітити, що образне значення таких конструкцій реалізується в результаті порушення "логічної" сполучуваності компонентів. А питання про те, чому символом неможливого зробився в одному з випадків саме свист рака на горі, а в іншому - перетворення небесного тіла в продукт харчування, може бути вирішений хіба що після дощичка в день турецької паски, коли свині полетять до блакитного місяця.

Линия обороны

Posted By: Yaroslav 18 Грудня, 2019

За мотивом оповідання 1911 року Надії Теффі.

— Та дідька лисого! Подарує, коли рак свисне, – відгукнувся один, який не голосував за нього.

— Коли рак свисне, тоді, отже, все здійсниться?

— А коли він свистить?

— Не свистить, бо у нього легенів і губів немає. Як губу наростить, так і свисне.

Ще Бабуся Онукові наказувала:

— Слухайся мого заповіту. Працюй задля щастя ближніх твоїх. Вивчай рачачу будову, стеж за раком, примусь його, мерзотника, змінити свою натуру. Окультні науки відкрили мені, що з кожним рачачим свистом виконуватиметься одне з найгарячіших і найщиріших людських бажань. Чи можеш ти тепер думати про щось, окрім того свисту, якщо ти не падлюка?

Адже і раніше люди бажали більше, ніж отримували, і як і раніше згорали в своїх нездійсненних бажаннях і мучилися.

І Онучок, виконуючи заповіт Бабусі, пообіцяв:

Зниження комунальних тарифів відбудеться коли рак свисне.

Війна зі стріляниною закінчиться, перестануть гинути наші хлопці одразу, коли рак свисне.

Підвищення зарплат вчителям до 4000 доларів відбудеться коли рак свисне.

Корупціонерів посадять до в’язниці відразу, коли рак свисне.

Значне підвищення життєвих стандартів здійсниться як рак свисне.

Завершиться людське зубожіння у ту ж мить, коли рак свисне.

Виникне можливість суттєвого підвищення пенсій згодом, як рак свисне.

Прозорі відносини з підприємцями стануть, звісно, коли рак свисне.

Держава в смартфоні з’явиться коли рак свисне.

Відвели власні війска углиб території України, а окупанти відведуть коли рак свисне.

Нові обличчя у владі, як було обіцяно, з’являться, як рак свисне.

Ось таке станеться. Життя стане дивне!

Залишилося небагато – потрібно лише виростити рака, який матиме легені і губи, та навчити його свистіти. А це невелика проблема. Можна схрестити звичайного рака з морською свинкою, яка має легені, губи та вміє свистіти.

Стимулювати рачиний свист потрібно за допомогою електрики, яка надходитиме з Московії, щоби не витрачати свою, українську.

І коли усе завершиться, рак свисне і відбудуться усі людські забаганки, автор ідеї вирощування рака прийде на телебачення, щоб у прямому ефірі розповісти виборцеві, як він сильно любить батьківщину, як він вболіває за інтереси народу.

Yaroslav

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Дайте папе микрофон и
Быстро отойдите.
Он про Вову интервью
Отольет в граните.

Что за гадская погода,
Дождик льет на спину.
Папа интервью дает-
Палит всю малину!

Я так понимаю, что демонстрация желания происходила при помощи небезизветного музыкального инструмента…

Бугагаааа. В оригінальному оповіданні Теффі рак таки свиснув, але доволі швидко здох – бо м-р Джеб надто активно стимулював його електрикою… І це добре – бо від рачиного свисту людство могло загинути. Бо на 99,9% виконувалися людські бажання на кшталт “щоб ти провалився”, “щоб тебе вдавило” й інші подібні 🙂 Шкода, що шановний автор пародії не довів до цього моменту. 🙁

Зараз спробую…
Отже, оригінальний текст – Василь Барка, “Жовтий князь”, передостанній абзац:
**********
Поспішив хлопець нерівною дорогою, вкритою довгими смугами рослин, на яких, з листкових країв, звисали роси — білі і прозорі. Засвічувалися з них іскри. Коли оглянувся на садибу пічника, — там, над скарбним місцем, підводилося полум’я з такою великою і променистою сполукою ясминної просвітлості, пурпуру, крові, сліпучого горіння, ніби там могутності ненашого життя стали і підносять коштовність, відкриту з глибини землі. Палахкотливий стовп, що розкидав свічення, мов грозовиці, на всі напрямки в небозвід, прибрав обрис, подібний до чаші, що сховали її селяни в чорнозем і нікому не відкрили її таємниці, страшно помираючи одні за одними в приреченому колі.
**********

Мій переклад (звісно – трохи поредагований літературно, а не “калькований”):
**********
Заторопился парень неровной дорогой, укрытой длинными полосами растений, на которых, по лиственным краям, свивали росы – белые и прозрачные. Возгорались из них искры. Когда оглянулся на усадьбу печника, – там, над местонахождением сокровища, вздымалось пламя со столь грандиозным и лучистым сочетанием жасминной просветленности, пурпура, крови, ослепительного горения, словно там могущества ненашей жизни восстали и возносят драгоценность, извлеченную из глубины земли. Полыхающий столб, раскидавший свечение, словно громовицы, во все стороны в небосвод, приобрел очертание, сходное с чашей, которую схоронили крестьяне в чернозем и никому не открывали ее тайны, страшно умирая друг за другом в обреченном кругу.
**********

Вас такий переклад влаштовує. Бо більш прямий, “калькований” переклад звучатиме російською неоковирно.

Мене переклад не вдовольняє. Цю повість варто читати тільки українською. Можливості російської мови занадто обмежені, щоби відчути увесь біль Барки. Але переклад Леся Танюка набагато гірший. Пробачте за провокацію. З повагою, Yaroslav/

Отож, як бачите, різноманітні копії мистецьких творів нерідко мають самостійне значення. Тому на Вашу провокацію я не образився анітрохи!
🙂 🙂 🙂

З’ясувалось, що там уся сімейка розумово неповноцінних, зі слов його папи: вовочка жє хатєл пукнуть, но на жаль обосралсі. Такоє блін разочараваніє нах….

Євгена Луця мобілізували наприкінці січня, а вже за півроку у бійця виявили рак легень IV ступеня.

Несподіванка для рідних

52-річний коломиянин Євген Луць півроку воював на сході, бував на передових в Донецькій та Луганській областях. Обидвом донькам про свої наміри йти на службу не говорив. Не хотів їх турбувати. Тож для рідних рішення батька стало справжньою несподіванкою. Наприкінці січня, 27 числа, він отримав повістку, наступного дня пройшов медкомісію і за кілька днів уже носив військову форму.

На здоров’я солдат раніше особливо не скаржився. Лише пригадує, як наприкінці липня повертався з ротації і на вокзалі в Запоріжжі йому стало зле. Прийшов до тями у місцевому медпункті, потім його перевезли до військового госпіталю. Коли лікарі запідозрили онкопатологію, то відправили на обстеження у цивільну обласну лікарню. Там пройшов необхідні процедури. Діагноз був невблаганним. Хоча тамтешня реанімаційна бригада виборола йому шанс на життя, фактично повернула з того світу.

Про стан батька доньки знають небагато. Як каже Аліна, тато телефоном повідомив про те, що він на передовій. Коли приїжджав у відпустку додому, то вже з собою якісь балончики від астми носив, але жодних скарг від нього вона не чула. Навіть коли батька у запорізькій лікарні рятували, вони також не знали, їм ніхто не повідомив. Лише волонтери звернулися, коли постала проблема із транспортуванням хворого на рідну Коломийщину. Через важкий стан спочатку вирішили зробити це літаком. Після двох тижнів тривалих перемовин сказали, що літак несправний, і важкохворого бійця на батьківщину перевезли реанімобілем.

Старша донька хворого солдата

За життя Євгена Луця боролися не лише лікарі – місцеві та запорізькі волонтери також вели свою війну. І він їх не забув, щиро дякує за допомогу та підтримку.

Коломийські медики розводять руками, але роблять все, що можуть. Один день рятівної терапії коштує близько 1 тисячі гривень. Грошей на препарати вистачає, допомагають благодійники, частину виділяють із лікарняного бюджету. Передбачають, що в лікарні Євген перебуватиме кілька тижнів, його стан стабілізують, а потім випишуть додому. На запитання, чому хворого солдата не відправляють на лікування в обласний онкодиспансер, лікуючий лікар мовчки опускає очі.

Трагедія чи драма?

Коли хворіють рідні, близькі, чи, як от зараз, справжній чоловік, який не побоявся пройти випробування вогнем, заболоченими холодними окопами та нікчемним солдатським побутом, – завжди щемить на серці. Але річ у тому, що з моменту появи захворювання до його розгорнутої клініки проходять роки, – кажуть фахівці. – То чому півроку тому, під час проходження військово-лікарської медкомісії, у Євгена Луця не виявили онкології?

У Коломийському районному військкоматі показують медичну картку добровольця. На чотирьох сторінках прописано усі болячки солдата: є кардіограма серця, загальний аналіз крові та сечі, штамп про те, що він пройшов флюорографію.

Коли журналісти прийшли у поліклініку, аби їм показали знімок Євгена Луця, лікар з кабінету просто втік. Головний лікар обіцяв вивчити проблему та пояснити ситуацію, щоправда, попросив прийти на наступний день.

Існує ще одне, на перший погляд, незначне, але суттєве зауваження. Коли в поліклініку з бажанням пройти обстеження звертається хворий, процедура розтягується на кілька днів. Луць повістку отримав 27 січня і вже наступного дня у військкомат прийшов із баночкою, наповненою сечею, упродовж дня встиг зробити кардіограму та флюорографію. Чудеса бувають, але в таку оперативність важко повірити…

Виникає і таке запитання: «Чому одних військовозобов’язаних із незначними скаргами відправляють на додаткове обстеження, а людину з підозрою на онкопатологію – відразу на війну? Наразі усі записи історії хвороби коломийського бійця вивчають незалежні медики, і віримо, що вони докопаються до істини.

Яка стратегія?

Інші джерела засвідчують, що на здоров’я українських солдатів дивляться крізь пальці не лише в Коломиї. Ще рік тому військово-медичну комісію чоловіки проходили двічі: перший раз – у районному комісаріаті, другий – в обласному. З нового року правила набору до війська змінили до непристойного: остаточним вважають висновок голови військово-лікарської комісії, він сумніву не підлягає.

Чи можна пов’язувати такі зміни із тим, що кожна хвиля часткової мобілізації фіксує щораз більший недобір? До прикладу, в коломийському військкоматі за липень-серпень призвали трохи більше півсотні чоловік, а за планом слід мобілізувати понад сотню. У військкомат звернулося 230 коломиян, медкомісію пройшли 150, третина з них виявились придатними до служби, частина скористалась правом на відстрочку.

Нагадаємо, у військовому комісаріаті виправдовуються, що їхньої провини у справі Євгена Луця немає, кивають в бік лікарів. Та правоохоронці мали б визначити, чи була помилка в ході проведення лікарської комісії, чи здоров’я скосив військовий побут.

Випадки, коли мобілізують військовозобов’язаних із складними патологіями, непоодинокі. Лише тиждень тому на рівненському полігоні помер 51-річний прикарпатець Петро Лисюк, який всього добу пробув на військових навчаннях – у нього зупинилося серце. Вже згодом стало відомо, що він був на обліку в нарколога.

В чому стратегія побудови міцної реформованої української армії, якщо гребуть усіх без розбору? Усіх, хто залишився без грошей і не може відкупитися. Часто це годувальники малозабезпечених сімей, де є багато дітей та бракує достатку. Забирають тих, хто зловживає алкоголем і родичі яких не проти відправити їх на службу, бо втомилися жити поруч з ними. А в даному випадку лікарі закрили очі на рак. Невже тільки тому, що аналізи зробили для галочки?

Україна потребує героїв, але не ціною їхнього життя…

Оцените, как это выражение звучит на других языках:

вспомнилась старая песня

Я тебя разлюблю и забуду,
Когда в пятницу будет среда,
Когда вырастут розы повсюду
Голубые, как яйца дрозда.
Голубые, как яйца дрозда.
Никогда! Пара-рара-рам парара-рарам.
Никогда! Пара-рара-рам парара-рарам.

Когда слон прокричит кукареку,
Когда дом постоит на трубе,
Когда съест бутерброд человека
И когда я женюсь на тебе.
И когда я женюсь на тебе.
Никогда! Пара-рара-рам парара-рарам.
Никогда! Пара-рара-рам парара-рарам.

Мегаполис - Голубые как яйца дрозда

Улыбнуло название поста.

Автора правда не понимает различия между "как выражение звучит на других языках" и "схожие по смыслу выражения у других народов"?

Бессмертные: Генриетта Лакс

4 октября 1951 в госпитале города Балтимор скончалась домохозяйка Генриетта Лакс. Ей был 31 год. Генриетта похоронена без надгробия, установить место погребения невозможно.

За полгода до смерти Генриетты, 8 февраля 1951 года из раковой опухоли, мучительно убивавшей её, получена линия бессмертных клеток человеческого организма, продолжающая жить и поныне.

Эти клетки названы по акрониму имени и фамилии Henrietta Lacks — HeLa и обладают уникальными особенностями: они размножаются вдвое быстрее клеток из нормальных тканей, и у них отключена программа подавления роста после определенного количества делений.

Фактически, эти раковые клетки стали бессмертными, мутировав в организме Генриетты Лакс, при этом погубив саму Генриетту.

И сейчас, спустя многие десятилетия после её смерти - продолжают своё существование.

Клетки HeLa произвели фурор в мире медицины и биологии: именно они обусловили огромные темпы развития молекулярной биологии в последней трети XX века.

Без них не было бы множества лекарств, в том числе - знакомой всем вакцины от полиомиелита.

На них исследуют рак, СПИД, воздействие радиации, токсичных веществ, и многое, многое другое.

Могла ли представить себе такое своё бессмертие домохозяйка из глубин фермерской Америки?

Часть тела Генриетты Лакс, часть самой Генриетты - продолжает жить, бесчисленные миллиарды её клеток растиражированы в лабораториях по всей планете.

Рак Генриетты Лакс обрёл бессмертие, слетал в космос, совершил переворот в медицине и спас миллионы жизней…

А чего добился ты?

Для любителей пруфов: читайте Википедию.

Кратко о современных научных исследованиях

Небольшая инфографика, наглядно демонстрирующая необходимость критично относиться к различным исследованиям.

Как можно увидеть, очень многие ежедневно потребляемые нами продукты, по словам ученых, и предотвращают, и вызывают рак одновременно, поскольку по обоим вариантам есть подтверждающие исследования.

"Троянский конь" против рака: новое лекарство британских ученых

Ученые британского Института исследования рака разработали революционное лекарство, которое только что прошло клинические испытания и признано эффективным в борьбе с шестью видами опухоли.

Инновационная терапия работает по принципу "троянского коня": разработчики "спрятали" лекарство, замаскировав токсичные молекулы безобидным антителом. Таким образом оно попадает напрямую в опухоль и разрушает ее изнутри.

Испытания проходили на пациентах с самыми распространенными и агрессивными формами рака уже на поздней стадии - после того как им не помогли другие виды лечения.

Наилучшие результаты лекарство показало в борьбе с раком шейки матки и мочевого пузыря: значительные улучшения были отмечены у четверти пациентов, которых ранее считали неизлечимыми. Опухоль либо сокращалась в размерах, либо полностью переставала расти - на сроке от шести до девяти с половиной месяцев.

Кроме того, терапия оказалась эффективной в лечении рака легких, пищевода, матки и яичников, сообщают британские медики, однако не помогла при раке простаты.

Лекарство, которое сами разработчики называют TV (сокращение от полного названия - tisotumab vedotin), вводится внутривенно и представляет собой гибрид химии и иммунотерапии.

Токсичное вещество закреплено на конце антитела, которое прикрепляется к белку CD142 - его особенно много на поверхности раковых клеток. В результате молекулу засасывает внутрь опухоли, где токсин освобождается и разрушает клетку изнутри.У терапии есть побочные эффекты, но они вполне переносимы: наиболее распространенные из них - тошнота, повышенная усталость и кровотечения из носа.

В первом этапе клинических испытаний приняли участие почти 150 раковых больных из Бельгии, Великобритании, Дании, США и Швеции.

Однако результаты терапии оказались столь многообещающими, что еще до публикации статьи ученые начали второй этап, теперь уже с участием нескольких сотен неизлечимых пациентов.

По словам руководителя исследования, профессора Института исследования рака Джоана де Боно, лекарство может оказаться эффективным и в борьбе с раком кишечника, поджелудочной железы, гортани или головного мозга.

"Принципиальное новшество представляет сам принцип действия терапии, - объясняет он. - Лекарство проникает в раковые клетки, подобно Троянскому коню, и убивает их изнутри".

На вопрос, когда подобная терапия станет доступна рядовым пациентам, а не в рамках клинических исследований, профессор де Боно ответил: "Лет через пять. Может быть, и меньше".

Синие Раки - редкая генетическая странность.

Органы здоровой женщины пересадили четырем людям. Все они заболели раком

Европейские медики описали уникальный случай: сразу у четырех пациентов, которым ранее пересадили органы одного и того же здорового донора, обнаружили рак груди.
Случаи передачи заболеваний при трансплантации органов отмечались и раньше (хоть и в очень редких случаях), однако передача подобным образом рака зафиксирована впервые.
Трое из четырех пациентов, получивших "зараженные" донорские органы, скончались.Как такое случилось, медикам еще предстоит установить: до трансплантации все органы прошли тщательную проверку и были признаны безопасными для пересадки, заболевание же развилось лишь спустя несколько лет.
Беспрецедентный случай описан в статье, написанной командой ученых из Германии и Нидерландов и опубликованной в журнале American Journal of Transplantation.

Пересаженные органы принадлежали женщине, скончавшейся в 2007 году - в возрасте 53 лет - от инсульта. Поскольку ни о каких заболеваниях, которые помешали бы ей стать донором, медикам известно не было, ее здоровые органы было решено пересадить нуждающимся в них пациентам
Всего было проведено пять операций: были пересажены обе донорские почки (двум разным людям), легкие, печень и сердце. Предварительно все органы прошли дополнительное обследование, и никаких признаков рака или других заболеваний в них обнаружено не было.
Поначалу все пять реципиентов благополучно перенесли операцию. Однако вскоре женщина, получившая донорское сердце, скончалась - как уточняют медики, по другим, не связанным с пересадкой причинам.
16 месяцев спустя пациентка, получившая легкие от того же донора, пожаловалась на недомогание и прошла новое обследование. В лимфоузлах ее груди были обнаружены раковые клетки - однако анализ их ДНК показал, что они произошли от донорского органа.
Остановить рост опухоли не удалось. Женщина умерла от рака груди примерно через год после постановки диагноза.
Медики немедленно связались с остальными тремя пациентами, получившими органы от того же донора. Им рассказали о произошедшем и настоятельно посоветовали пройти обследование на предмет рака. Все трое прошли необходимый скрининг - и поначалу никаких признаков онкологии обнаружено не было.
Однако в 2011 году клетки рака груди появились в пересаженной донорской печени. Реципиентка отказалась делать повторную трансплантацию, опасаясь возможных осложнений, и решила бороться с раком. Поначалу лучевая терапия помогла, однако вскоре рак вернулся - и в 2014 году женщина умерла.
У пациентки, получившей левую почку, рак груди был диагностирован в 2013 году - спустя шесть лет после трансплантации. К тому моменту опухоль уже распространилась на другие органы, и женщина умерла спустя два месяца.
Правая почка была пересажена 32-летнему мужчине. Спустя четыре года в донорском органе были также обнаружены клетки рака груди, однако в этом случае медики смогли удалить пораженную почку.
Пациент перестал принимать иммунодепрессанты (их в обязательном порядке прописывают после трансплантации, чтобы организм не отторг донорский орган) и прошел курс химиотерапии. Лечение оказалось успешным, и на настоящий момент - спустя 10 лет после пересадки - в организме мужчины рака не обнаруживается.
Как указано в опубликованном исследовании, риск получить рак в результате трансплантации донорского органа крайне низок и составляет примерно 0,01-0,05%.
Перед пересадкой органы проходят массу проверок. В частности, в описанном случае женщине-донору были проведены ультразвук сердца и брюшной полости, рентген грудной клетки и тщательное исследование дыхательных путей.
Однако, как подчеркивают специалисты, невозможно досконально проверить абсолютно всё, и всегда остается минимальный шанс на то, что то или иное заболевание донора не будет обнаружено - и передастся реципиенту.
В данном случае у погибшей женщины, видимо, был недиагностированный рак груди, и по ее организму распространились микрометастазы - небольшие скопления раковых клеток, которые было невозможно обнаружить обычными методами.
Учитывая тот факт, что после трансплантации все пациенты принимают иммунодепрессанты, их организм не может бороться с раком своими силами - и опухоли проще расти.
Авторы исследования отмечают, что, возможно, если бы органы перед пересадкой подвергли подробной компьютерной томографии, микрометастазы удалось заметить. Однако они уверяют, что проводить такой скрининг каждого донора не имеет практического смысла, так как подобные исследования нередко дают ложный положительный результат - и проверку не будут проходить здоровые органы, которые могли бы спасти чью-то жизнь.

Чи свистять ракоподібні ?

Серед ракоподібних налічується близько сорока тисяч різних видів і не всі вони суворо пов’язані з водним середовищем. Деякі навіть здатні видавати звуки.

Краби — скрипалі живуть в приливній зоні тропічних морів. Вони можуть довго перебувати на суші. Свистіти їм нічим (для свисту потрібні легені), а краби, хоч і виповзають на сушу, дихають не легенями, а зябрами. Але вони навчилися спілкуватися за допомогою звуку. Б’ючи клешнями об ґрунт, вони стукають, тим самим оповіщаючи своїх побратимів про небезпеку, що наближається.

Якщо вам сподобалася стаття, будь ласка, залиште свої коментарі або відгуки.

Сучасні словники

Рак — 1. Пресноводное беспозвоночное животное типа членистоногих, покрытое панцирем и имеющее клешни и брюшко, похожее на хвост. 2. Такое животное, употребляемое в пищу.

Визначення

рак, -а, м. Покрытое панцирем пресноводное или морское членистоногое с клешнями и брюшком. Речной р. Р.-отшельник (живущий в

овине). Красный как р. кто-н. (по цвету варёного

а). Как р. на мели (о беспомощном состоянии; разг.). Показать, где

и зимуют (о выражении угрозы; разг.). Когда р. свистнет (неизвестно когда или никогда; разг. шутл.).уменьш. рачок, -чка, м.прил.

овый, -ая, -ое и рачий, -ья, -ье. Раковая шейка (брюшко речного

а). Рачья икра. Рачьи глаза (также перен.: выпученные; разг.).II. РАК, -а, м. Злокачественная опухоль из эпителиальных и кроветворных клеток, канцер. Р. желудка. Р. крови.прил.

Ракообразные — это жабродышащие водные членистоногие. У большинства ракообразных различают головогрудь и брюшко. Органы дыхания — жабры, являющиеся выростами конечностей. Известно около 30 000 видов ракообразных. Среди них встречаются мелкие рачки длиной 2-5 мм. Десятиногие раки, куда входят и речные раки, получали свое название по числу ходильных грудных ног. Сюда же относятся креветки, крабы, омары и лангусты, обитающие в морях.

Виды раков

Речной рак (Astacus astacus Linnaeus)

Обитает в пресной чистой воде — речках, ручьях и озерах. Тело рака подразделяется на два отдела: массивную головогрудь и более плоское членистое брюшко. Жабры у речного рака расположены в головогруди в особых жаберных камерах. В конце зимы самка выметывает икринки, которые прикрепляются к ножкам брюшка. Здесь икринки и развиваются. В начале лета из них вылупляются рачата. Первые 10-12 суток жизни они остаются под брюшком у самки, а затем переходят к самостоятельному существованию.

Рак голубой (Procambarus cubensis)

Его родина — Куба. Его размер меньше, чем нашего рака; окрашен в красивый голубовато-серый цвет. У самцов голубого рака клешни длиннее, чем у самок. Оптимальные условия: температура — 24-26 °С, рН — 7,5-8,5, жесткость — 8-12°. Для нормальной жизнедеятельности в грунте аквариума обязательно должен быть песок, который раки используют в качестве указателя направления силы тяжести. В аквариуме рака голубого можно содержать с любыми миролюбивыми рыбками, за исключением ведущих донный образ жизни, например, сомиков.

Красный флоридский рак (Procambarus clarkii)

Несмотря на название, родина этого вида не Флорида, а Луизиана. Живет в болотах, реках, озерах, прудах, даже на заливных лугах. Во время засухи выкапывает глубокие норы. Зарубежные аквариумисты называют его красный американский болотный рак. Являясь более нетребовательным к качеству воды, чем местные виды раков, американский рак с 1973 года победно шествует по Европе, начав экспансию с Испании и дойдя до Германии и Швейцарии. Максимальная длина рака (без клешней) – 12 см. Обычно окраска красная различных оттенков, но встречаются белые, черные, оранжевые и даже синие животные. На клешнях – красные шипы.

Австралийские раки хераксы (Cherax)

Ілюстрації

Медіа

Читайте также: