Фактори при захворюванні на рак

Онкологічні захворювання відносяться до числа найбільш небезпечних для здоров’я і життя людин хворіб. Нажаль лікування раку, як захворювання на останніх стадіях практично не можливе. Проте існує багато препаратів, які можуть покращити якість життя хворого на рак та дещо його продовжити. На сьогоднішній день існує багато методів діагностики злоякісних пухлин, що дозволяє виявити рак (за допомогою онкомаркерів) на ранніх його стадіях та дозволяє в більшості випадків повністю вилікувати таких пацієнів. Онкологія, як наука інтенсивно розвивається. Зявляються нові методики лікування онкологічних захворювань: ліками, хірургічним втручанням та радіологічно. Розглянемо онкологічну термінологію, яку необхідно знати хворому при лікуванні раку.

Пухлина – це будь-яке новоутворення. Даний термі використовується до аномального розростання клітин. Пухлина може бути:

  • доброякісною, хоча дане поняття є доволі відносне, оскільки доброякісна пухлина головного мозку може бути причиною смерті, або ж в результаті розміщення такої пухлини в травному тракті може виникати непрохідність чи кровотеча, яка може стати причиною смерті);
  • злоякісною.

Причини виникнення пухлин поділяються на зовнішні та внутрішні. До зовнішніх причин утворення (виникнення) раку відноситься:

  • вплив іонізуючого випромінення;
  • забруднене повітря, вода;
  • не збалансоване харчування;
  • використання в Їжу не якісних продуктів з додаванням штучних ароматизаторів та інших хімічних добавок;
  • часті стреси;
  • надмірне вживання алкоголю;
  • куріння.

До внутрішніх факторів виникнення раку відноситься:

  • генетична схильність організму (наприклад наявність генів BRACA1 та BRACA 2);
  • наявність в організмі деяких паразитів скажімо таких, як більгарції (схізостоми), які можуть спричинити рак сечового міхура та рак печінкових проток;
  • наявність певних онкогенних вірусів (вірус Епштейн Барра, вірус простого герпесу, вірус генітального герпесу, вірус папіломи людини).

Проте, багато досліджень показало, що для виникнення пухлини (раку), а особливо злоякісної пухлини необхідно, щоб більшість з цих факторів співпали одночасно.

  • аденома – доброякісна пухлина, яка складається із залозистих тканин (аденома простати);
  • папілома – сосочкове розростання плоского епітелію;
  • ліпома – утвір, який складається з жирових клітин;
  • хондрома – доброякісна пухлина хрящової тканини;
  • гемангіома – утвір судинної структури.

Назви злоякісних пухлин відрізняються в залежності від тканин, де вони розвиваються:

  • карцинома – злоякісна пухлина, епітеліального походження;
  • саркома – злоякісна пухлина, клітини якої виникають із сполучних (хондросаркома, ліпосаркома);

  • гепатобластома;
  • гліобластома.

Також існують деякі особливі назви злоякісних пухлин наприклад:

  • лейкоз – злоякісна пухлина кровотворної тканини;
  • лімфогранулематоз – злоякісне утворення лімфоїдної тканини.

Міжнародна клінічна класифікація пухлин:

    1. Літерою Т позначають розмір та поширеність первинного вогнища пухлини:

Т1 – пухлина до 2см;

Т2 – пухлина від 2 до 5 см;

Т3 – від 5 до 10 см;

Т4 –пухлина значних розмірів, яка проростає в навколишні тканини.

    1. Літерою N позначають наявність метастазів у лімфовузлах:

N0 – відсутність метастазів у регіональних лімфовузлах;

N1 – поодинокі метастази в регіональних лімфовузлах;

N2 – множинні ураження регіональних лімфовузлів;

N3 – наявність метастазів у віддалених лімфовузлах.

  1. Літерою Р позначають глибину пороростання пухлини в стінки органу.
  2. Літерою G позначають ступінь диференціації пухлини.

Запорукою якісного та правильного лікування є вчасна діагностика онкологічних захворювань.

Рак - це захворювання, що включає в себе близько 200 різновидів онкологічних захворювань організму людини. На даний момент це друга причина смертності населення після серцево-судинних захворювань. Онкологічні захворювання вражають приблизно п`яту частину населення Землі, і це дуже висока цифра, яка тільки продовжує зростати.

Трохи знизити зростання захворюваності на рак вдалося лише в благополучних країнах, де йде масова профілактика, лікування та виявлення його на ранніх стадіях. На превеликий жаль, в Росії це поки не так, і тривалість життя тут набагато нижче, ніж в економічно розвинених країнах, йде зростання смертності від цієї недуги.

Цифри невтішні - за десятиліття захворюваність на рак зросла на 16%. Для того щоб попередити захворювання, необхідно з`ясувати його причини, і, наскільки це можливо, убезпечити себе від ризику потрапити в невтішну статистику.

Генетична природа онкологічних захворювань


Генетична схильність до раку

Онкологічні захворювання можуть бути спадковими і набутими. Перш за все, в групу ризику входять люди, чиї родичі хворіли раком.

Генетичний фактор дуже важливий на стадії раннього діагностування та попередження хвороби.

Такий групі ризику необхідно проводити щорічні обстеження, у старшому віці це можна робити раз на два роки, так як у вікових пацієнтів пухлини мають властивість прогресувати повільніше через більш млявого ділення ракових клітин в силу віку.

Наступна причина появи ракових клітин - зовнішні чинники


Фактори, що провокують рак

Причиною появи генетичних поломок в нормальних клітинах і появи замість них клітин злоякісних є найрізноманітніші канцерогенні фактори. Перше місце серед них займають різні хімічні речовини. Наступні місця ділять різні види випромінювань, гормони і біологічні агенти (віруси, бактерії, гельмінти).

Особливо небезпечний вірус папіломи людини, тому що він може викликати рак шийки матки у жінок. На даний момент існує профілактика від цього вірусу - вакцинація дівчаток до 12 років. Але небезпечний він і для чоловіків.

Крім безпосередніх канцерогенів у розвитку злоякісної пухлини відіграє роль і стан імунної системи. Про роль віку в цьому плані згадувати не доводиться, але не менш важливу роль відіграють ще й особливості харчування і способу життя. Але про все по порядку.


Фактори, що провокують рак

Виділяють три групи хімічних речовин за ступенем їх канцерогенності. Перша група - це ті речовини, чиє канцерогенну дію на людину однозначно доведено. До цієї групи належать бензол, кадмій, діоксини, миш`як, деякі нафтопродукти і ряд інших речовин.

До другої групи належать речовини, які можуть бути канцерогенними, але не завжди ними є (кобальт, свинець, формальдегід, цинк і т.д.). Нарешті, до третьої групи належать речовини, чия канцерогенність для людини не доведена.

Якщо говорити про шкоду куріння, то його канцерогенний ефект якраз і пов`язаний з тим, що в тютюновому димі є величезна кількість хімічних канцерогенів першої і другої груп.

Куріння - це перша причина раку легенів і гортані, в 90% випадків. Навіть вихлопних газів автомобіля важко конкурувати по канцерогенності з тютюновим димом, хоча зміст бензапирена в повітрі, який забруднюють транспортні засоби, вважають індикатором забрудненості і канцерогенності теж.


Куріння - це перша причина раку легенів і гортані

Тому ризик ракових захворювань у міських жителів в кілька разів вище, ніж у жителів сільських. Ну, якщо тільки село не розташовується зовсім поруч з федеральною трасою. З порушенням екологічної рівноваги, коли у природи вже не вистачає сил для самоочищення від наслідків діяльності людства, роль хімічних канцерогенів стає все більш актуальною.
Повітря, вода, їжа - все навколо нас містить масу канцерогенів. Особливо хочеться відзначити користь правильного харчування.

Надлишок жирів, зайва калорійність їжі, захоплення солодощами - все це теж відноситься до негативних факторів. захоплення алкоголем може стати причиною раку печінки (цирозу) І шлунка, і не тільки. Таким чином, ймовірність отримати онкологічне захворювання є практично у будь-якої людини.

Не всі випромінювання однаково шкідливі для людини. І тут безумовний лідер по канцерогенному ефекту - радіація. Якщо не говорити про аварійні ситуації, то постачальником радіації в повсякденному житті є радон, що міститься в житлових приміщеннях.

Жорсткий контроль вмісту радону в грунті і будівельних матеріалах - ось найважливіший фактор зниження значущості цього канцерогену.

Слід пам`ятати, що ракова пухлина - це не вирок, більш ніж в 80% випадків на ранніх стадіях і при своєчасному лікуванні ця хвороба виліковується.

На сьогодні, ніхто не знає чому виникає рак молочної залози.

В медицині немає чітких рекомендацій як можна застерегтися від цієї хвороби. Проте, виявлення раку молочної залози на ранній стадії надає більше шансів на успішне лікування та подолання недуги. Постає питання, що ж робити представницям прекрасної статі?

По-перше: дізнайтеся про свій ризик. Для цього з’ясуйте, чи були випадки захворювань на рак молочної залози у Вашій родині, та проконсультуйтеся з лікарем щодо особистого ризику захворіти на цю недугу. У більшості випадків причини виникнення раку молочної залози залишаються незрозумілими. Проте в результаті численних досліджень було встановлено основні причини розвитку захворювань молочної залози (у т. ч. раку молочної залози).

Безперервне підвищення захворюваності підтверджує необхідність регулярного відвідування лікаря-мамолога та проведення обстежень молочних залоз.

Фактори ризику виникнення раку молочної залози

  1. Індивідуальні

  1. Родинні (спадкові)

Сімейний анамнез – один з найбільш важливих факторів ризику при оцінці ступеня ймовірності виникнення раку молочної залози. При наявності такого фактору як сімейний рак молочної залози, вірогідність захворювання зростає на кількість родичів 1-го ступеня споріднення (мати, рідна сестра, дочка), що хворіли на рак грудей до 40 років або накопичення випадків захворювання раком грудей у сім’ї (більше одного) ризик підвищується в 8-10 разів.

  1. Гормональні фактори.

Вплив ендогенних гормональних чинників

Переконливо доведена першорядна роль гормонів яєчників у виникненні раку грудей і тривалості їх впливу на епітелій молочних залоз. Естрогени (гормони, що виробляються яєчниками) сприяють зростанню і проліферації (збільшенні) проток і, ймовірно, можуть підвищувати ризик захворювання в результаті стимуляції зростання кількості знову утворених клітин. Раннє настання менструації (менархе) – до 12 років – підвищує ризик виникнення раку грудей. Пізніше настання менопаузи (після 55 років) підвищує ризик виникнення раку молочних залоз в 2 рази у порівнянні з випадками раннього її настання – до 45 років. Ранній клімакс має захисну дію на тканину молочної залози у жінок. Відсутність пологів і (або) післяпологової лактації підвищує ризик у жінок, які не народжували, в 1,5 рази. Ступінь ризику підвищується в міру збільшення віку під час перших пологів: у жінок, які народили першу дитину після 30 років, ризик в 2-5 разів вище в порівнянні з жінками, які мали першу дитину до 19 років. Ряд фахівців зазначають, що переривання вагітності збільшує ризик у 1,5 рази; ще небезпечніше аборт до 18 або після 30 років.

Вплив екзогенних гормональних чинників

Екзогенний вплив гормонів пов’язаний переважно із замісною гормональною терапією (ЗГТ) у період пери-та постменопаузи, а також із застосуванням оральних контрацептивів. Замісна гормональна терапія естрогенами або комбінованими препаратами, що застосовуються для пом’якшення ускладнень вікової втрати естрогенної функції яєчників в останнє десятиліття досить широко поширилася. При цьому призначення даних препаратів вимагає сурового обгрунтування і врахування онкологічної настороженості. Поки що утримуються азначати ЗГТ особам, які перенесли лікування з приводу раку молочної залози. Широко поширені комбіновані оральні контрацептиви (КОК) містять синтетичні естрогени, прогестерон та похідні від нього. Є дані про підвищення ризику при тривалому прийомі препаратів (більше 4 років до перших пологів) або при дуже тривалому їх використанні (більше 10-15 років).

  1. Фактори способу життя.

Показники захворюваності та смертності від раку молочної залози (РМЗ) в усьому світі характеризуються широкими географічними відмінностями. Смертність від РМЗ в Україні зростає, так само як і в інших країнах. Спочатку подібні відмінності пов’язували з генетичною схильністю до захворю­вання. Однак, як показали обстеження мігрантів з Японії в США, по мірі адаптації до західного стилю життя захворюваність даного контингенту досягла рівня корінного населення. Основна відмінность між Японією і Заходом -характер харчування. Жителі Азії споживають багато рису і риби, а для західноєвропейських країн характерно вживання великої кількості м’яса і жирів. Висококалорійне харчування з великим вмістом жирів зазвичай призводить до надлишкової маси тіла та ожиріння. Погіршення екології, особливо у великих мегаполісах. Жінки, що мешкають у великих містах, індустріально розвинених регіонів хворіють на рак грудей частіше, ніж жительки сільської місцевості. Це пов’язано з порушенням екології, нездоровим раціоном харчування – підвищеним споживанням жирів, синтетичних вітамінів, сурогатної їжі. Фізична активність пов’язана з меншим ризиком розвитку РМЗ, що, можливо, також пов’язане з впливом на гормональний метаболізм. Фізична активність дозволяє покращити стан опорно-рухового апарату, контролювати масу тіла і є профілактикою депресивних станів. Алкоголь. Прямий і статистично достовірний зв’язок між вживанням спиртних напоїв і розвитком РМЗ підтверджена численними дослідженнями. Куріння. Встановлено, що тютюнопаління є основною причиною виникнення багатьох форм злоякісних пухлин і причиною п’ятої частини випадків смерті від раку. Радіація. Іонізуюча радіація – відомий канцероген – при певних обставинах здатна підвищувати ризик розвитку РМЗ, що неодноразово доведено епідеміологічними дослідженнями різних груп населення.

  1. Жіноча самотність

Відсутність або раннє припинення статевого життя.

  1. Наявність додаткових захворювань та факторів, що провокують хворобу

Гінекологічні захворювання (міома, ендометріоз, аденоміоз і т. п.). Молочна залоза, так само як і матка, є органом-мішенню для статевих стероїдних гормонів. Тому наявність змін в одному з органів-мішеней вимагає обов’язкового системного обстеження. Запальні процеси в молочних залозах (мастити), а також діабет, захворювання щитовидної залози, захворювання печінки.

Фактори, що сприяють розвитку раку грудей:

Стрес відіграє вкрай негативну роль у розвитку раку грудей. Досвід показує, що на тлі важких емоційних переживань, тривалих та постійних психологічних перевантажень патологічні процеси в молочних залозах різко загострюються, формуються різного роду вузлові утворення. Статистика свідчить, що професії, пов’язані з адміністративною роботою, найбільш небезпечні щодо можливого розвитку онкологічного захворювання молочних залоз. Неправильний підбір білизни. Тугий бюстгальтер на металевих кісточках часто надмірно стягує і деформує молочні залози. Травми молочних залоз нерідко є провокуючим фактором для розвитку онкологічної патології, особливо в тих випадках, коли мають ускладнений перебіг. Негативні наслідки часто виявляються через багато років, коли сам факт травми забувається. Перелік факторів ризику можна доповнити зловживанням кави, смаженими м’ясними стравами, вживанням наркотиків.

Цілком очевидно, що питома вага перерахованих факторів у ризику розвитку раку не тільки різна, але й певною мірою відносна. Тому фактори ризику можна розділити на кілька груп: підтверджені, можливі і малоймовірні.

До підтверджених факторів належать: спадковий рак по жіночій лінії, наявність раку МЗ в анамнезі, фіброзно-кістозна хвороба з проліферацією і атипією, внутрішньопротокові папіломи, внутрішньо-кістозні папілярні розростання.

До можливих факторів належать відсутність пологів, пізні перші пологи, рання менархе, пізня менопауза, травми, мастити, тривала замісна гормонотерапія.

До малоймовірних – контрацептиви, кава, нікотин, наркотики, алкоголь та ін.

Наявність одного з перелічених чинників ризику захворювання не означає, що жінка обов’язково захворіє на рак грудей. Вірогідність розвитку онкологічної патології підвищується при наявності декількох факторів ризику, особливо якщо вони відносяться до категорії підтверджених. З іншого боку, рак грудей може виявитися і у жінок, які не мають очевидного відношення до перелічених груп ризику.

Жінка може мати багато з вищенаведених факторів ризику, проте ніколи не хворіти на рак молочної залози. Тому варто визначити фактори ризику для себе і намагатися контролювати їх, а саме: вести правильний спосіб життя, відмовитися від шкідливих звичок, притримуватися раціонального режиму харчування, слідкувати за змінами у своєму організмі та при необхідності не відкладати візиту до лікаря. По-друге: проходити скрінінгові обстеження. Для цього проконсультуйтеся із лікарем, яке обстеження буде найкраще Вам підходити. По-третє: дізнайтеся, що є нормою для Вас. Слідкуйте за своїм здоров’ям. Оглядайте свої груди перед дзеркалом. Зверніться до лікаря, якщо Ви помітили будь-які з наведених нижче змін у молочній залозі:

– припухлість, твердий вузол, ущільнення

– набряк, локальне підвищення температури, почервоніння або потемніння шкіри


Зміст

  1. Причини раку прямої кишки
  2. Симптоми раку прямої кишки
  3. Класифікація раку прямої кишки
  4. Діагностика раку прямої кишки
  5. Лікування раку прямої кишки
  6. Поширеність раку прямої кишки
  7. Смертність і прогноз при раку прямої кишки
  8. Психологічний аспект раку прямої кишки
  9. Профілактика раку прямої кишки

Навколишній світ величезний і різноманітний. Настільки ж різноманітні і захворювання, яким піддається людина. Деякі з них тривають всього кілька днів, і проходять безслідно, деякі супроводжуються ускладненнями. Але є й інша група захворювань, що об'єднує невиліковні патології. Вони не тільки повільно, але вірно, призводять до смерті, але й змушують людину змінити весь уклад життя. У цих випадках страждає як фізичне тіло, так і психіка хворого людини. Саме до цієї групи і відносяться онкологічні захворювання. У ній виділяють патології окремих органів і систем.

Сьогодні ми з вами розглянемо рак прямої кишки, і дізнаємося прояви цієї серйозної хвороби, а також діагностику та найсучасніші методи лікування, що дозволяють зменшити її прояви і продовжити життя хворого настільки, наскільки це можливо.

Причини раку прямої кишки

Точні причини захворювання раком, в тому числі і рак прямої кишки, поки не до кінця відомі вченим. Ймовірно, в недалекому майбутньому таємниця цієї загрозливої життя хвороби буде розкрита, і мільйони людей будуть врятовані від неминучої загибелі. На сьогоднішній день виявлено лише ряд факторів, які привертають до даного захворювання. Це не означає, що при їх наявності у людини обов'язково повинен розвинутися рак, але вони істотно збільшують ризик, особливо якщо присутні 2 і більше з них.

Виділяють такі фактори ризику захворювання на рак прямої кишки:

  • характер харчування (дієти або харчування, при якому сповільнюється просування калових мас по кишечнику; вживання у великих кількостях легкозасвоюваних продуктів і висококалорійних жирів; щоденне вживання в їжу м'яса червоних сортів);
  • дисбактеріоз (порушення кишкової флори);
  • порушення функції печінки;
  • запори;
  • хронічні захворювання кишечника;
  • вік старше 50 років;
  • спадкова схильність (наявність раку у найближчих родичів);
  • ожиріння;
  • зловживання алкоголем, тютюнопаління;
  • малорухливий спосіб життя.

Крім цього, виділяють групу так званих передракових захворювань, наявність яких більшою мірою визначає ризик розвитку раку прямої кишки. Згідно з даними, отриманими в результаті багаторічних досліджень, до цієї групи належать:
  • хвороба Крона;
  • неспецифічний виразковий коліт;
  • дифузний поліпоз кишечника.

Симптоми раку прямої кишки

На початкових стадіях дане захворювання може супроводжуватися загальними порушеннями з боку травного тракту, такими як: нерегулярний стілець, помилкові позиви до дефекації, хворобливі або неприємні відчуття під час дефекації, дискомфорт в області тазового дна. Також пацієнти можуть скаржитися на наявність у калі слизу, гною і крові.

На пізніших стадіях скарги носять виражений характер, що пов'язано із збільшенням пухлини в розмірах, порушеннях нормального функціонування кишечника. Дискомфорт у животі наростає, приєднується здуття живота. Рак прямої кишки на пізніх стадіях, протікає з ускладненнями, характеризується появою урогенітальних свищів. Якщо пухлина проростає в сечовий міхур, у пацієнтів виділяється сеча мутного кольору, що володіє вираженим фекальним запахом. На цьому тлі діагностуються важкі форми пиелита і циститу.

Крім цього, часто домінуючими виявляються скарги на загальну слабкість. Причому пацієнти відчувають стомлюваність при дуже невеликих навантаженнях. Це є проявом анемії, яка, як незримий супутник, супроводжує рак прямої кишки.

Класифікація раку прямої кишки

Існуючи кілька міжнародних класифікацій онкологічних захворювань, однією з яких є TNM.
Дана класифікація дозволяє оцінити пухлина за трьома критеріями:
T - (tumor) - Визначає місцеве поширення пухлини.
N - (nodus) - Характеризує пухлину за ознаками наявності або відсутності регіонарних метастазів.
M - (metastasis) - характеризує пухлину за ознаками наявності або відсутності віддалених метастазів.

У Росії рак прямої кишки прийнято розділяти на стадії. Додається нижче класифікація береться за основу практично у всіх профільних клініках.
I ст. - Пухлина невелика за своїми розмірами, не перевищує 2 см. Рухлива, зачіпає лише слизовий і підслизовий шар кишечника.
II ст. - Розмір освіти не більше 5 см. Воно не займає більше, ніж половину просвіту кишечника. Метастазів немає, або вони виявляються тільки в регіональних (місцевих) лімфатичних вузлах, розташованих у параректальній клітковині.
III ст. - Пухлина перевищує за своїми розмірами 5 см. Вона проростає всі шари кишкової стінки, і займає більше, ніж півколо кишечника. У регіональних лімфатичних вузлах виявляються множинні метастази.
IV ст. - Пухлина нерухома, проростає не тільки всю стінку кишечника, але і навколишні тканини. Метастази множинні, в тому числі і віддалені.

Діагностика раку прямої кишки

Актуальне питання діагностики можна розглядати двояко. З одного боку інноваційні технології дозволяють виявляти рак прямої кишки на самій ранній стадії, а з іншого боку - він все частіше виявляється на пізніших стадіях. Ця ситуація пов'язана з кількома проблемами - недбалим ставленням людей до свого здоров'я, практично повною відсутністю профілактичних оглядів для широкого кола населення, і зниженням онкологічної настороженості серед медиків. При регулярному відвідуванні проктолога та проведенні дуже нескладних діагностичних заходів, можливість діагностувати ранні стадії раку прямої кишки зростає майже в 2 рази.

З діагностичною метою проводяться такі дослідження:

  • Ректороманоскопія - дослідження кишечника за допомогою ректоскопа (спеціальний інструмент, який являє собою порожню трубку, забезпечену джерелом світла). Це дослідження дозволяє візуально визначити зміни на внутрішній поверхні кишкової стінки.
  • Ультразвукове дослідження, проведене вдосконаленим апаратом, який забезпечений спеціальним датчиком - дозволяє визначити, наскільки пухлина проростає крізь кишкову стінку.
  • Традиційне ультразвукове дослідження - визначає наявність метастазів в печінці і в лімфатичних вузлах.
  • У визначенні поширеності пухлини також допомагають такі дослідження, як: комп'ютерна, позитронно-еміссіоннаая та магнітно-резонансна томографії.

Диференціальна діагностика раку прямої кишки
Під цим мається на увазі діагностика, яка допомагає достовірно визначити захворювання, і вирішити, є воно раком прямої кишки, або іншим захворюванням, які мають схожі симптоми. Як правило, в процесі обстеження лікар проводить диференціацію з такими захворюваннями, як геморой, залозистий поліпоз прямої кишки, проктит, туберкульозне ураження прямої кишки. Чим швидше встановлюється точний діагноз, тим більше шансів, що лікування буде розпочато вчасно. У разі онкологічних захворювань це більш ніж актуально, оскільки рахунок йде не на роки, а на місяці або навіть тижні.

Лікування раку прямої кишки


Рак прямої кишки, як і інші онкологічні захворювання, підлягає хірургічного лікування. Тип операції вибирається індивідуально, і визначається розташуванням пухлини. Залежно від характеристик пухлини, в хірургічному лікуванні раку прямої кишки вибирається один з наступних видів операцій:

  • операція Гартмана;
  • внутрішньочеревна резекція прямої кишки;
  • екстирпація прямої кишки;
  • черевно-анальна резекція прямої кишки.

При захворюванні на рак прямої кишки призначається також променева терапія, яка може поєднуватися з хіміотерапією або проводитися самостійно. Важливо врахувати, що променева терапія не може в більшості випадків замінити оперативне лікування. Єдиним винятком є деякі форми раку, при яких уражається анальний канал. Які цілі переслідує променева терапія? Вона в деякій мірі сприяє зменшенню розміру пухлини на ранніх стадіях. У післяопераційному періоді вона допомагає знизити ризик рецидиву (Тобто розвитку нової пухлини). Якщо порівнювати ізольоване хірургічне лікування та лікування, що супроводжується сеансами променевої терапії, то тривалість життя у пацієнтів при комбінованому лікуванні збільшується.

Хіміотерапія - це ще один метод лікування, який супроводжує хірургічний. Основним показанням до його призначенням є післяопераційний період при відсутності метастазів. У цьому випадку мета даного методу - профілактична. Найбільш популярними хіміотерапевтичними засобами при раку прямої кишки є фолінат кальцію і лейковаріном, які призначаються зазвичай в комбінації з 5-фторурацилом. Хороші результати досягаються також при призначенні препаратів платини. Ці засоби застосовуються давно, хоча останнє десятиліття практикуються і інші, більш нові препарати: кселода, оксаліплатин, кампто, Оксол.

Поширеність раку прямої кишки

Смертність і прогноз при раку прямої кишки

Рак прямої кишки відноситься до захворювань, які стоять на другому місці з причин смертності в США, і на третьому місці в Європі. При локалізованих формах раку у 74% пацієнтів спостерігається 10-річна виживаність. За наявності метастазів місцевого характеру - у 34%, а при великих метастазах - у 5% пацієнтів.

Прогноз при раку прямої кишки залежить від багатьох факторів: стадії хвороби, гістологічної будови пухлини, форми росту, відсутності або наявності метастазів і того, наскільки радикально було проведено хірургічне лікування.

Прогноз при цьому захворюванні залежить не тільки від наявності метастазів, але і від кількості уражених лімфатичних вузлів. Якщо уражено п'ять і більше, то прогноз вважається несприятливим.

Також несприятливими прогностичними ознаками вважається низька ступінь диференціювання пухлинних клітин, проростання пухлини в навколишнє кишечник, жирову клітковину, перфорація кишечника і проростання пухлини в прилеглі великі венозні судини.

Рецидиви раку прямої кишки, як правило, спостерігаються в перші чотири роки після проведення операції. Вважається, що відсутність рецидивів у даний інтервал часу - це показник і досить надійний критерій вилікування. Ризик рецидиву захворювання збільшується при визначенні високої концентрації раково-ембріонального антигену в плазмі крові. Причому цей показник не пов'язаний зі стадією захворювання. Він може бути підвищеним як на початку, так і перебігу будь-який інший стадії онкологічного процесу.

В термінальній стадії раку прямої кишки у 60-70% пацієнтів спостерігається метастатичне ураження печінки, а у 30% метастази відзначаються в головному мозку, кістках, легенях і надключичних лімфатичних вузлах.

Якщо у пацієнта виявлені віддалені метастази, то тривалість життя зазвичай не перевищує 6-9 місяців. При одиночних метастазах в печінку тривалість життя може становити від 24-х до 30 місяців.

Психологічний аспект раку прямої кишки


Онкологічні пацієнти відносяться до особливої групи, оскільки поняття "невиліковна" або "смертельна хвороба" тягнуть за собою порушення з боку психічної сфери. Ставитися адекватно до цього поняття під силу лише медикам і одиницям людей з неймовірною силою духу. Якщо на перших етапах підтримувати віру людини в вилікування ще вдається в окремих випадках, то на пізніх стадіях зробити це стає складніше. Оперативне лікування в багатьох випадках передбачає виведення калостоми, що саме по собі є морально калічить.

У всіх випадках такі хворі потребують підтримки з боку близьких та медичного персоналу. У багатьох випадках може знадобитися спеціалізована допомога психолога, який допоможе хворому навчитися співіснувати, знаючи свій діагноз і припускаючи його результат. Нехтувати психологічною допомогою не варто. Володіючи професійними знаннями, лікар допомагає сформувати домінанту, вселяє віру в одужання. З цього випливає, що хворий не буде відмовлятися від лікування, як це трапляється в деяких випадках. У свою чергу це дозволяє продовжити життя і поліпшити її якість. Діагноз рак не можна вважати тією точкою, на якій життя закінчується. Це важка травма, в тому числі і психічна, але після неї життя триває, і потрібно вживати всі можливі заходи, щоб вона проходило найменш болісно для пацієнта та його рідних.

Профілактика раку прямої кишки

Враховуючи, що в усьому світі зростає захворюваність на рак, кожній людині рекомендується задуматися про своє здоров'я і спосіб життя, який він веде. Безумовно, тільки цих заходів недостатньо, щоб захистити себе від даного захворювання на 100%, але знизити ризик можна.

Профілактичні заходи щодо раку прямої кишки визначаються, виходячи їх факторів, які можуть призводити до його розвитку. Фактори викладені вище, у відповідному розділі статті.

Читайте также: