Байка крилова лебідь рак
„ЛЕБЕДЬ, ЩУКА И РАК”
Иван Андреевич Крылов (1769-1844 г.)
Перевод с русского языка на болгарский язык: Красимир Георгиев
ЛЕБЕД, ЩУКА И РАК
Когато няма сговор, няма как
другари да работят в крак,
от работата – само мъка.
Веднъж тъй лебед, рак и щука
се впрегнали в кола с товар,
напънали се тримата за старт,
с все сила дърпат, а не движи се колата!
Товарът им изглежда лек, а си стоят –
нагоре дърпа лебедът крилат,
назад отстъпва рак, а щука – към водата.
И кой виновен е, кой прав от тях, не знам;
колата и до днес е там.
Ударения
ЛЕБЕД, ЩУКА И РАК
Кога́то ня́ма сго́вор, ня́ма ка́к
друга́ри да рабо́тят в кра́к,
от ра́ботата – са́мо мъ́ка.
Веднъ́ж тъй ле́бед, ра́к и щу́ка
се впре́гнали в кола́ с това́р,
напъ́нали се три́мата за ста́рт,
с все си́ла дъ́рпат, а не дви́жи се кола́та!
Това́рът им изгле́жда ле́к, а си стоя́т –
наго́ре дъ́рпа ле́бедът крила́т,
наза́д отстъ́пва ра́к, а щу́ка – към вода́та.
И ко́й вино́вен е, кой пра́в от тя́х, не зна́м;
кола́та и до дне́с е та́м.
Превод от руски език на български език: Красимир Георгиев
Иван Крылов
ЛЕБЕДЬ, ЩУКА И РАК
Когда в товарищах согласья нет,
На лад их дело не пойдет,
И выйдет из него не дело, только мука.
Однажды Лебедь, Рак, да Щука
Везти с поклажей воз взялись,
И вместе трое все в него впряглись;
Из кожи лезут вон, а возу все нет ходу!
Поклажа бы для них казалась и легка:
Да Лебедь рвется в облака,
Рак пятится назад, а Щука тянет в воду.
Кто виноват из них, кто прав, – судить не нам;
Да только воз и ныне там.
---------------
Руският поет, писател, драматург, публицист и преводач Иван Крилов (Иван Андреевич Крылов) е роден на 2/13 февруари 1769 г. в Москва. Първото му по-съществено произведение е либретото „Кофейница” (1784 г.). Издател и редактор е на сатирични и просветителски списания като „Почта духов” (1789 г.), „Зритель” (1792 г.) и „Санкт-Петербургский Меркурий” (1793 г.). Превежда творби на Езоп, Расин, Лафонтен и др. Сътрудник е на Императорската публична библиотека (1810 г.), член е на литературното общество „Беседы любителей русской словесности” (1811 г.), статски съветник, действителен член на Руската императорска академия (1811 г.), академик по руски език и словесност в Петербургската академия на науките (1841 г.). Автор е на 9 сборника с 236 басни (в периода 1809-1843 г.), на десетки трагедии, комедии и либрета за опери като „Клеопатра” (1785 г.), „Филомела” (1786 г.), „Бешеная семья” (1786 г.), „Сочинитель в прихожей” (1788 г.), „Проказники” (1788 г.), „Американцы” (1788 г.), „Каиб” (1792 г.), „Ночи” (1792 г.), „Пирог” (1801 г.), „Модная лавка” (1806 г.), „Урок дочкам” (1807 г.), „Илья Богатырь” (1807 г.) и др. Умира на 9/21 ноември 1844 г. в Санкт Петербург.
---------------
Іван Крилов
ЛЕБІДЬ, ЩУКА І РАК (перевод с русского языка на украинский язык: Максим Рильський)
Де згоди доброї в товаришів нема,
До діла братись там дарма,
Бо вийде, далебі, не діло, тільки мука.
Раз якось Лебідь, Рак та Щука
Везти підводу узялись
І в неї троє всі мерщій впряглись.
Щосили смикають, – та ба, немає ходу!
Воно, здавалось би, і не який тягар:
Та Лебідь рветься аж до хмар,
Рак сунеться назад, а Щука тягне в воду.
Хто винен серед них, хто ні, – судить не нам,
А тільки віз і досі там.
Иван Крылов
ЛЕБIДЬ, РАК, ТА ЩУКА (перевод с русского языка на украинский язык: Марик Лиеф)
Одного разу Лебідь, Рак, та Щука
Везти з поклажею віз узялися,
І разом троє всі в нього впряглися;
З шкіри лізуть геть, а воза все немає ходу!
Поклажа б для них здавалася і легка:
Та Лебідь рветься в хмари,
Рак задкує назад, а Щука тягне в воду.
Хто винен з них, хто правий, – судити не нам;
Та тільки віз і нині там.
Иван Крылов
A SWAN, A PIKE AND A CRAYFISH (вариант перевода на английский язык: Людмила Пургина)
When there's no a consent in partner's will –
Then there'll be no a success in business,
And, thus, only the torture it will be.
Once a Swan, a Pike and a Crayfish
Were going to carry a heavy cart,
And harnessed all the three together;
To go out of their skins they tried,
But moving of the cart had failed!
Though the weight was rather light for them:
But the Swan pulled it right to heaven,
The Crayfish all the time moved back,
The Pike was carrying it to water.
Who was responsible at last for this mischap?
The cart is staying still without motion.
Лебідь, Щука і Рак
добірка кращих байок Леоніда Глібова
Лебідь, Щука і Рак
У товаристві лад – усяк тому радіє.
Дурне безладдя лихо діє,
І діло, як на гріх,
Не діло – тільки сміх.
Колись-то Лебідь, Рак та Щука
Приставить хуру узялись.
От троє разом запряглись,
Смикнули – катма ходу…
Щ? за морока? Щ? робить?
А й не велика, бачся, штука, –
Так Лебідь рветься підлетіть,
Рак упирається, а Щука тягне в воду.
Хто винен з них, хто ні – судіть не нам,
Та тільки хура й досі там.
Вовк і Вівчарі
На сей раз приказка здалась:
Що декому, мовляли, можна – другим зась.
Лисиця і Ховрах
Куди се ти, кумасенько, біжиш?
Даєш, неначе з ляку, драла, –
Гука Ховрах, – ні за що не глядиш,
Мене б то й не пізнала!
– Ох, голубе! – Лисиця застогнала, –
Бодай би вже й не жить,
Як отаке терпіть!
– Що ж там таке? Яка причина? –
Ховрах допитує куму.
А та йому:
– Напасть мені! Лиха година!
Як кумові свому,
Скажу тобі усе по дружбі:
Оце я, бач, була на службі…
Наставили мене суддею до курей.
Я їх кохала, як дітей;
Всьому порядок подавала;
І не доїм, і не досплю:
Усе було, труджусь, роблю –
Аж з тіла спала.
Всі добрість бачили мою,
Бо всі жили, мов у раю,
Ні з кого по сей день не брала я пір’їнки.
А що за те кумі твоїй?
З очей прогнали!! Боже мій!
За що, про що і за якії вчинки?
От, справді, світ тепер який бридкий.
А все се лихо брехні діють.
Як здумаю – печінки тліють!
На мене хтось-то набрехав
(Бодай би той добра не знав!),
Що я хабарики лупила…
А щоб я, куме, хліб так їла,
Коли хоч шаг з кого взяла,
Коли хоч раз душею покривила!
Скажи, чи я ж коли така була,
Щоб сії капості робила?
– А що ж, кумасенько моя, –
Ховрах мовляє так Лисиці, –
Був гріх, – частенько бачив я
У тебе пір’ячко на пиці…
Бува, у службі чоловік
Все стогне, каже:
Жити важко!
Неначе доживає вік
Або останній руб насправжки.
І віру ймеш йому під час,
Бо знаєш або чув не раз,
Що жінку він узяв без віна
І сам, сердега, сиротина.
А потім бачиш – той бідняк –
Хто його зна, коли і як –
Землі накупить, хазяйнує:
А далі так собі панує,
Що на. У суд не йти брехать,
А як утерпіть, не сказать,
Як той Ховрах мовляв Лисиці,
Що видко пір’ячко на пиці.
Зозуля і Півень
– Як ти співаєш, Півне, веселенько…
– А ти, Зозуленько, ти, зіронько моя,
Виводиш гарно так і жалібненько,
Що іноді аж плачу я…
Як тільки що почнеш співати,
Не хочеться й пшениченьки клювати, –
Біжиш в садок мерщій…
– Тебе я слухала б довіку, куме мій,
Аби б хотів співати…
– Ах ти, голубонько, ти, кралечко моя,
Поки співаєш на калині,
То й весело мені, і забуваю я
Свою недоленьку, життя своє погане
Та безталанне.
А тільки замовчиш
Або куди летиш, –
Заниє серденько, неначе на чужині…
І їстоньки – не їм, і питоньки – не п’ю,
Та виглядаю все Зозуленьку мою.
Як гляну на тебе – така ти невеличка,
Моя перепеличко,
А голосочок-то який!
Тонесенький, милесенький такий…
Куди той соловей годиться?
– Спасибі, братику, за добреє слівце.
Як не кохать тебе за се?
І ти виспівуєш, неначе та жар-птиця;
І далебі, що так, – пошлюся я на всіх. –
Де взявся горобець, послухав трохи їх
Та й каже: – Годі вам брехати
Та одно другого знічев’я вихваляти! –
Пурхнув – та й був такий.
За що ж, – хто-небудь попитає, –
Зозуля Півня вихваляє?
За те, що Півень годить їй
Та потакати добре вміє:
Рука, як кажуть, руку миє.
Лев та Вовк
Камінь та Черв’як
– Дивись ти, як хвинтить зачав!
Неначе й справді пишна птиця! –
Так Камінь, лежачи в пшениці,
На дощик верещав. –
А глянь, іще й радіють люди;
Запевно, всі вони дурні, –
Аж чудно, далебі, мені!
Ну що їм від того прибуде,
Як дощ поналива води?
Хоч опісля вже й не ходи.
І росяно, і кально, скрізь калюжі, –
Погано та ще й дуже.
Та що вже будемо робить:
Самому всіх не перевчить!
Я тутечки лежу відколи –
Звичайно, мов мене й нема;
Де не покинуть – все дарма,
А й слова доброго не чув собі ніколи. –
Бодай їм дихать так!
– Мовчи лиш, дурню, не базікай, –
Тут став казать йому Черв’як. –
Сей дощик – радість всім велика,
Земля посхла була – от він її змочив;
Травицю трохи підживив.
Пашня зовсім була пов’яла.
Мов тая в’яла риба стала, –
Він їй головоньку підняв,
А добрим людям щастя дав…
А з тебе що? Лежиш, ледащо!
Такії лежні людям нащо.
Лежи ж, коли лежати звик,
Та не базікай, дурню, дуже.
Буває, інший чоловік
Все приндиться, що довго служе.
А що в йому?
Те, що й у Камені тому.
Вовк і Кіт
В село із лісу Вовк забіг…
Не думайте, що в гості, братця!
Ні, в гості Вовк не забіжить;
А він прибіг, щоб де-небудь сховаться:
Проклятий люд з собаками настиг…
І рад би Вовк в які ворота вскочить,
Та лишенько йому: куди не поглядить –
Усюди Вовченька недоленька морочить, –
Хоч сядь та й плач;
Ворота, як на те ж, кругом усі заперті,
А дуже Вовкові не хочеться умерти
(Бо ще він не нажився, бач!),
А гірше од людей – од видимої смерті…
Коли глядить –
На загороді Кіт сидить,
На сонечку мурликає-дрімає.
Підскочив Вовк і до Кота мовляє:
– Котусю-братику! Скажіть мені скоріше,
Хто із хазяїнів отут усіх добріший?
Я хочу попрохать, щоб хто мене сховав
На сей недобрий час. Я б у пригоді став.
Чи чуєш гомін той? За мною то женуться.
Котусю-батечку! Куди ж мені поткнуться?
– Проси мерщій Степана,
Він добрий чоловік, – Кіт Вовкові сказав.
– Так я у його вкрав барана.
– Ну, так навідайсь до Дем’яна.
– Е, і Дем’яна я боюсь:
Як тільки навернусь,
Він і згадає поросятко.
– Біжи ж, аж ген живе Трохим!
– Трохим? Боюсь зійтися з ним:
З весни ще злий він за ягнятко!
– Погано ж! Ну, а чи не прийме Клим?
– Ох, братику! Теля я в його звів!
– Так, бачу, ти усім тут добре надоїв, –
Кіт Вовкові сказав, –
Чого ж ти, братику, сюди і забігав?
Ні, наші козаки ще з розуму не спали,
Щоб Вовка од біди сховали!
І так-таки ти сам себе вини:
Що, братику, посіяв, те й пожни!
очень прікольно спасібо что есть такой сайт) уже которій раз ви мне помагаете)))))
Плутонія. Незвичайна мандрівка в надра Землі
У романі розповідається про подорож вчених у внутрішню порожнину Землі і відкриття підземного світу, населеного доісторичними істотами. Автор критикував Жуля Верна та Артура Конана Дойля за недостатню правдоподібність і науковість їхніх пригодницьких книжок на тему доісторічного світу, тож поклав собі за мету зробити це так, як вважав за правильне.
Коментарів: 2. Переглядів: 321
Чудесна ферма МакБрума
Хитрий землеторговець хотів надурити бідного фермера, продавши його родині непридатну для господарювання ділянку землі. Але згодом він не раз пошкодує, що випустив з рук таку незвичайну землю.
Коментарів: 3. Переглядів: 1567
Тисяча вікон і один журавель
Славко скоро житиме в новому житловому масиві - Веселому, у новій квартирі. Але спочатку їм із татком треба добре попрацювати, адже вони - екскаваторники! Без них тут жодного будинку не буде. Допомагатимуть їм учень Маруся, старий, але впертий екскаватор на прізвисько Останній Могікан і - хоч ніхто крім Славка про це не здогадується - чарівний камінь і чарівне слово "майран".
Коментарів: 4. Переглядів: 1522
Лікар Айболить
Перекладач - Наталя Забіла. Пригоди славетного лікаря-ветеринара, який мандрує світом, лікує звірів і захищає їх від розбійників
Коментарів: 8. Переглядів: 3241
Гарно в нашому садочку
Віршики для малят: "Садочок", "Бджілка", "Вишенька", "Горобчики", "Котик" та інші.
Коментарів: 3. Переглядів: 761
Солодкий марципан
Казкова повість про пригоди хлопчика Петрика, який потрапив до солодкої країни Марципанії.
У книжці немає останної сторінки, але текст ми додатково викладаємо повністю.
Коментарів: 7. Переглядів: 2096
Українські народні казки
Збірка українських народник казок, серед яких: "Звірі під пануванням лева", "Телесик", "Про сімох братів-гайворонів та їх сестру", "Золотий черевичок", "Названий батько" та інші. Через дефект сканованої книги немає першої сторінки з казками.
Коментарів: 2. Переглядів: 1365
Галинчині малюнки
Казка про дівчинку, що вміла гарно малювати та її брата.
Правда та кривда
Заклалися двоє братів, як ліпше на світі прожити - правдою чи кривдою.
Коментарів: 1. Переглядів: 1286
Літній вечір
Оповідання "Літній вечір", "Волохань", "На добраніч".
Головні ознаки байки
— невелике, переважно віршоване оповідання;
— складається з розповіді й повчання (моралі);
— герої — люди, тварини, рослини, предмети;
— алегоричність;
— повчальність;
— мораль.
найвідоміший російський байкар, драматург, журналіст (редактор сатиричного журналу)
У байках Крилов змальовував багатьох тварин. В алегоричних образах левів, лисиць, ворон він втілював людські характери, висміював такі людські вади, як улесливість, заздрість, жадоба, лінощі. Людина й тварина живуть у творах байкаря в одному світі, розмовляють однією мовою, прекрасно розуміють одне одного, однаково думають, хитрують, викликають здивування, обурення, співчуття, жаль, сміх.
Кінозал
Переглянути мультфільми за байками І.Крилова:
" Квартет " ,
Байка — невелике, переважно віршоване оповідання повчального змісту, героями якого виступають люди, тварини, рослини чи предмети.
Алегорія (грецьк. – інакомовність, іносказання) – зображення життєвих подій і явищ, що таять у собі прихований зміст.
Антитеза (протиставлення) — стилістичний прийом, що полягає у зіставленні протилежних думок або образів для посилення враження. Наприклад, протиставлення зовнішності (красивий - потворний), характерів (добрий - злий), почуттів, думок, життєвих явищ, понять тощо.
Персоніфікація (уособлення) – художній прийом перенесення властивостей людей на тварин, рослин, предмети.
Сатира – художній прийом у творах літератури або мистецтва, заснований на різкому висміюванні пороків, хиб, негативних явищ дійсності.
"Щоб буть музикою, потрібне тут уміння
Та трохи тонших би ушей,-
Їм одмовляє Соловей,-
Тож, як сідати - сварки марні,
Бо з вас музики незугарні".
КВАРТЕТ
(мовою оригіналу)
Проказница-Мартышка,
Осел,
Козел
Да косолапый Мишка
Затеяли сыграть Квартет.
Достали нот, баса, альта, две скрипки
И сели на лужок под липки,-
Пленять своим искусством свет.
Ударили в смычки, дерут, а толку нет.
"Стой, братцы, стой! - кричит Мартышка. -
Погодите!
Как музыке идти? Ведь вы не так сидите.
Ты с басом, Мишенька, садись против альта,
Я, прима, сяду против вторы;
Тогда пойдет уж музыка не та:
У нас запляшут лес и горы!"
Расселись, начали Квартет;
Он все-таки на лад нейдет.
"Постойте ж, я сыскал секрет?-
Кричит Осел,- мы, верно, уж поладим,
Коль рядом сядем".
Послушались Осла: уселись чинно в ряд;
А все-таки Квартет нейдет на лад.
Вот пуще прежнего пошли у них разборы
И споры,
Кому и как сидеть.
Случилось Соловью на шум их прилететь.
Тут с просьбой все к нему, чтоб их решить сомненье.
"Пожалуй,- говорят,- возьми на час терпенье,
Чтобы Квартет в порядок наш привесть:
И ноты есть у нас, и инструменты есть,
Скажи лишь, как нам сесть!" -
"Чтоб музыкантом быть, так надобно уменье
И уши ваших понежней,-
Им отвечает Соловей,-
А вы, друзья, как ни садитесь;
Всё в музыканты не годитесь".
У сильного безсилий винен завсігди:
Цих прикладів в Історії ми досить знаєм.
Та ми Історій не складаєм,
А в байці можем це розповісти.
ВОЛК И ЯГНЕНОК
(мовою оригіналу)
У сильного всегда бессильный виноват:
Тому в Истории мы тьму примеров слышим,
Но мы Истории не пишем;
А вот о том как в Баснях говорят.
Вже скільки світові твердили
Що лестка – й бридко, й лихо, а не йде в урок.
Лестун завжди у серці винайде куток.
—
Вороні десь пан Бог послав шматочок сиру;
Вмостилася Ворона на дубчак,
Була поснідати зібралася, однак
Тримала в роті сир й про щось метикувала
На лихо, близько тут Лисиця пробігала;
Гульк, сирний дух Лисицю зупинив:
Лисиця бачить сир, Лисицю сир сп’янив.
Вона навшпинячки до дерева підходить,
Вертить хвостом і з Ґави зір не зводить
І стогне солодко, немов життя згаса:
“Голубонько, яка ж бо ти краса!
Ну що за шийка! А очиці!
З переказів – як у Жар-птиці!
А пір’ячко яке! Який дзьобок!
І, мабуть, ангельський ти маєш й голосок!
Серденько, заспівай! Допевне вже, сестрице,
З краси такої ти й співати чарівниця, –
Таж ти була б у нас цар-птиця!”
У Ґави від хвали здуріла голова,
А груди хакали і ходора ходили, –
І на привітливі Лисиччині слова
Ворона каркнула щодуху і щосили:
Сир випав – з ним крутійка наче й не була.
ВОРОНА И ЛИСИЦА
(мовою оригіналу)
Уж сколько раз твердили миру,
Что лесть гнусна, вредна; но только всё не впрок.
И в сердце льстец всегда отыщет уголок.
—
Вороне где-то Бог послал кусочек сыру:
На ель Ворона взгромоздясь,
Позавтракать, было, совсем уж собралась,
Да призадумалась, а сыр во рту держала.
На ту беду, Лиса близёхонько бежала;
Вдруг сырный дух Лису остановил:
Лисица видит сыр, Лисицу сыр пленил.
Плутовка к дереву на цыпочках подходит:
Вертит хвостом, с Вороны глаз не сводит
И говорит так сладко, чуть дыша:
“Голубушка, как хороша!
Ну что за шейка, что за глазки!
Рассказывать, так, право, сказки!
Какие пёрышки! Какой носок!
И, верно, ангельский быть должен голосок!
Спой, светик, не стыдись! Что ежели, сестрица,
При красоте такой и петь ты мастерица, –
Ведь ты б у нас была царь-птица!”
Вещуньина с похвал вскружилась голова,
От радости в зобу дыханье спёрло, –
И, на приветливы Лисицыны слова
Ворона каркнула во всё воронье горло:
Сыр выпал – с ним была плутовка такова.
Зстарівшись, Мавпа слабувать очима стала;
А від людей вона чувала,
Що зло оце – ще не великії чорти:
Варт Окуляри завести.
Тож їх з півдюжини собі вона й дістала;
Ось крутить ними так і сяк:
До тім’я ладить їх, а то на хвіст наниже,
То їх понюхає, то їх полиже;
Не ймуть трикляті аніяк.
“От лихо! – в зойк вона, – і той дурний, як пень,
Хто слуха людських теревень:
Про Окуляри набрехали;
Пуття нема й на волос з них”.
Тут Мавпа спересердя і з печалі
Об камінь так вшкварнула їх,
Що тільки бризки заблищали.
—
На лихо, і в людей буває те:
Хай добра річ, – не знаючи її ціни, проте,
Невіглас товк про неї все до худа клонить;
Коли ж цей неук і мостивий ще,
То він її аж гоном гонить.
МАРТЫШКА И ОЧКИ
(мовою оригіналу)
Мартышка к старости слаба глазами стала;
А у людей она слыхала,
Что это зло ещё не так большой руки:
Лишь стоит завести Очки.
Очков с полдюжины себе она достала;
Вертит Очками так и сяк:
То к темю их прижмёт, то их на хвост нанижет,
То их понюхает, то их полижет;
Очки не действуют никак.
“Тьфу пропасть! – говорит она, – и тот дурак,
Кто слушает людских всех врак:
Всё про Очки лишь мне налгали;
А проку на-волос нет в них”.
Мартышка тут с досады и с печали
О камень так хватила их,
Что только брызги засверкали.
—
К несчастью, то ж бывает у людей:
Как ни полезна вещь, – цены не зная ей,
Невежда про неё свой толк всё к худу клонит;
А ежели невежда познатней,
Так он её ещё и гонит.
Жвава Бабка-Стрибунець,
Красне літо проспівала;
Озирнулась… Ба! Навала –
Від зими вже вихорець.
Помертвіло, голо в полі
Вже нема квітної волі,
Як під листом будь-яким
Був готовий стіл і дім.
Все пройшло: зима холодна
Скруту й голод приведе;
Бабці вже співати зле:
В розум це ж кому спаде,
Щоб співати, як голодна!
Вбита горем і сумна,
Йде до Муравля вона:
“Не покинь мене, кум милий!
Дай мені набратись сили –
Й до весни лиш, любий мій,
Прогодуй і обігрій!”
“Кумцю, чудно щось тоді-то:
Чи ти працювала в літо?” –
Муравель її спитав.
“Чи ж до того, кумцю, було!
В моріжках м’яких у нас
Пустощі, пісні всякчас,
Так що й голову забула”. –
“А, так ти…”. - “Я без біди
Літо ціле проспівала”. –
“Проспівала? Добре дбала –
Та вже й потанцюй піди!”
СТРЕКОЗА И МУРАВЕЙ
(мовою оригіналу)
Попрыгунья стрекоза
Лето красное пропела;
Оглянуться не успела,
Как зима катит в глаза.
Помертвело чисто поле;
Нет уж дней тех светлых боле,
Как под каждым ей листком
Был готов и стол, и дом.
Всё прошло: с зимой холодной
Нужда, голод настаёт;
Стрекоза уж не поёт:
И кому же в ум пойдёт
На желудок петь голодный!
Злой тоской удручена,
К Муравью ползёт она:
“Не оставь меня, кум милый!
Дай ты мне собраться с силой
И до вешних только дней
Прокорми и обогрей!”
“Кумушка, мне странно это:
Да работала ль ты в лето?! –
Говорит ей Муравей.
“До того ль, голубчик, было?
В мягких муравах у нас
Песни, резвость всякий час,
Так что голову вскружило”. –
“А, так ты … ” – “ Я без души
Лето целое всё пела”. –
“Ты всё пела? Это дело:
Так поди же попляши!”
Коли в товаришів на згоду не іде,
На лад їх діло не піде,
І з нього вийде вже не діло – тільки мука.
—
Якось-то Лебідь, Рак та Щука
Везти гарбу ваги взялись;
До неї разом трійко упряглись;
Зі шкури пнуться геть – гарбі немає ходу!
Здавалося, для них був не важкий тягар:
Та ж Лебідь рветься вверх до хмар,
Рак важиться назад, а Щука тягне в воду.
Хто винний з них, хто правий – гудити не нам;
Але ж гарба і досі там.
ЛЕБЕДЬ, ЩУКА И РАК
(мовою оригіналу)
Когда в товарищах согласья нет,
На лад их дело не пойдёт,
И выйдет из него не дело, только мука
—
Однажды Лебедь, Рак да Щука
Везти с поклажей воз взялись,
И вместе трое все в него впряглись;
Из кожи лезут вон, а возу всё нет ходу!
Поклажа бы для них казалась и легка:
Да Лебедь рвётся в облака,
Рак пятится назад, а Щука тянет в воду.
Кто виноват из них, кто – прав, – судить не нам;
Да только воз и ныне там.
СОБАЧЬЯ ДРУЖБА
(мовою оригіналу)
Свет полон дружбою такою.
Про нынешних друзей льзя молвить, не греша,
Что в дружбе все они едва ль не одинаки:
Послушать, кажется, одна у них душа,—
А только кинь им кость, так что твои собаки!
Відповідей: 10
Далеко не всі знають байку Крилова "Лебідь, щука і рак". У цій історії кожен тягнув обоз в своє русло, в свою сферу існування. Вони хотіли зробити спільну справу, а ось як - не збагнув, не стали діяти спільно, ось нічого у них і не виходило, а віз і нині там.
Мораль тієї байки така - якщо за щось збираєтеся взятися, то спочатку обговоріть як це збираєтеся робити. Адже тільки спільними зусиллями ваш коефіцієнт корисної дії примножується в рази!
Урок, який повинен був винести кожен, хто байку прочитав, звучить так. Розрізненість дій не принесе успіху нікому, перемога не дістанеться нікому, ураження зазнає кожен. Навіть вороги об'єднують свої сили, щоб виграти, а вже друзям або соратникам поготів треба б об'єднається і поступитися пальму лідера найбільш сильному. В даному випадку можна було вибрати Лебедя, він високо літає і ніякі річкові мешканці його б не дістали, в той час як рак і щука могли б посваритися. Зробили б справу, кожен би виграв трішки і розійшлися б з часткою перемоги, а так нічого і ні в кого.
Байки Крилова вельми повчальні, а тваринний світ схожий на людський.
Байка ця дуже повчальна і актуальна. За сюжетом лебідь, рак і щука тягнули віз кожен у своєму напрямку і ясна річ, віз з місця не зрушив. Тобто в наявності неузгодженість дій по досягненню будь-якої мети. Якби хоча б два персонажа цієї байки об'єднали б свої зусилля, віз повільно, зі скрипом, долаючи опору третього учасника, гальма, зрушився б в обраному напрямку. Об'єднай вони всі свої сили, візок пішов би як по маслу. Звідси висновок, чи мораль, у великому колективі повинен бути чітко визначений план дій і всіх зусиль скоординовані. Для цього найкраще мати начальника, якій і задасть нудне напрямок. А якщо всі будуть вважати себе головними, нічого доброго не вийде.
Якщо перевести на сучасний лад, то мова йде про те, що в робочому колективі потрібно допомагати один одному, а самому по-собі буде нелегко. І завжди повинна бути дружба і взаєморозуміння в робочому колективі. Приблизно так.
Тут дійсно все більш, ніж просто. Якщо команда робить одну справу, то вони обов'язково повинні скоординувати всі свої дію. Якщо цього не станеться, результат буде такий самий як в байці. Для цього й існують керівники, це їх завдання усунути непотрібні особисті мотиви і направити трудову діяльність в потрібне русло для досягнення мети.
На мою думку, в тій байці мораль досить проста: "Коли в друзях згоди немає . ". Суть байки в тому, що для вирішення будь-якого складного справи силами невеликого колективу потрібно скоординоване дію в одному напрям всіх учасників такого колективу, інакше вийде повний розбрат.
Ця байка говорить про дружності і зібраності компанії / колективу, про те що в колективі потрібно думати і інших а не тільки про себе, а не так як в байці: лебідь, щука і рак взялися робити одну справу але не вийшло так як діяли вони так як їм зручно.
Коли в товаришах згоди немає, на лад їх справа не піде. Іншими словами можна сказати, що будь-яка справа йтиме на лад, якщо всі дії добре скоординовані між усіма учасниками. Саме в цьому, криється успіх будь-якої справи.
А мораль цієї байки така: якщо хочете зробити справу якісно, то зберіть команду готову йти на компроміси і рухатися в одному напрямку. А якщо кожен буде тягнути ковдру на себе, то ні до чого тлумачним це не призведе!
Мораль така зібралися разом зробити одну справу, так робіть, а не кожен сам по собі, "сам по собі" для загального успіху не підходить. Треба разом діяти в одному напрямку, тоді прийде успіх у раз зробиться.
Oynatıcı kontrollerini göster
- katma 13 Tem 2020
- Один против толпы / Коваленко про конфликт с Зелимханом / Почему ругался матом / Ответы на комментарии
Инстаграм Коваленко 👉🏻 kovalenkosvyat
Понравился ролик, подпишись 👉🏻 goo.gl/JxoIQR
Наш Инстаграм 👉🏻 truegyyym
Группа ВКонтакте 👉🏻 truegym
🥊 Залы для занятия боксом в Москве 👉 extrimpower.ru/
Лучшая благодарность для нас - твой лайк, репост и комментарий под видео. Огромное спасибо за просмотр ﭢ
Все права принадлежат TRUE GYM
Использование фрагментов видео разрешено только с согласия автора. ![]()
Spor
YORUMLAR • 100
Задал Святославу несколько вопросов из комментариев, чтобы все прояснить.
Видео разборки 👉🏻 trclips.com/video/GTRQnAKMWFw/video.html
Канал Коваленко 👉🏻 clck.ru/PdWvP
@человек человек сразу видно ты настоящий чеченец
@Алексей Николаевич чо говарищ я не поньял
Славяне, братья, хватит бояться тюрьмы или сумы. В итоге все либо там либо там оказываемся. Поруганная честь восполняется кровной местью. Если побитое достоинство не компенсировать, моральных дух падает и у жертвы и у её семьи. Перестаньте уважать закон и быть милосердными к врагу. Вы должны помнить что наши предки за Правду и справедливость жизнь отдавали и не думая секунды.
Ну что. Кого наказали. 🤣 🤣 🤣 🤣
Вольнов дал пизды обидчикам!
Давай тогда один на один честно вы сразу к милицию бешайте
Кто такой этот зеля,что за неизвестный шакал?
Красава что не зассал, и выговорил им все,а те парни и другие даже не подходили, это печально что люди в рашке не сплоченные
Подпишись на меня,напиши готово и я сделаю тоже самое. 😉
Мужик бьётся один, бабы - толпой.
Черт ты Зелимхан позорник.
Нельзя матерится . Даже если люди и не люди , каждый должен оставаться человеком . Нельзя осуждать Сатану , ему нет дела до порядочности . Стрелку с Сатаной назначают недалёкие люди . Заранее ожидать порядочного расклада от таких личностей глупо . Короче получил по заслугам ! Не суди , не судим будешь ! Попиарился . Ты не только не прав , ты глупец . Идти в лес к медведям на разборки одному . Герой . И моя аксиома . Каждый человек на каждый момент своей жизни имеет только те обстоятельства по всем жизненным вопросам , и именно только те , которые необходимы именно этому человеку для создания желания менять своё мировоззрение в лучшую сторону именно по тем вопросам , по которым у него неправильное понимание ! И пусть это вроде даже плохой человек , но он будет учить только требующего к изменению и вправлению мозгов . Заболевает у человека тот орган , которым человек неправильно пользуется . К примеру от злобы заболевает печень , от страха -почки итд. Когда травмы лица , зубов , и прочее - полное отсутствие правильного мышления ! Есть выражение , когда дали по одной щеке , подставь вторую , это не значит именно щёку подставлять , просто подумать и понять в чём твой косяк . К примеру - возможно гордыня , высокомерие , любование своим имиджом . И нужно себя менять , иначе урок повториться , но в более тяжкой форме и это будет правильно ! Изменив свои мысли и характер создаст ситуацию невостребованности повторения урока - учёного не учат . Скажи кто ты и я скажу кто твой друг или подписчики . Я просто высказал своё мнение , а ты уж сам решай обвинять других , то возможен безвазилиновый подход к решению ситуации или всё же займешся осмыслением ситуации с духовной точки зрения . Но всё же мне думается твоя гордыня возьмёт верх и в результате как бы не пришлось (жить) ближе к дверям , где отвратительно пахнет . Храни тебя Господь от Чертей ! А с ними воевать без поддержки Небес глупо . Ах какой ты герой . Слава героям России!
Читайте также: