Скринінг на рак молочної залози

Резюме. Протокол лікування при раку молочної залози для лікарів загальної практики, сімейних лікарів, дільничних терапевтів.

Профілактика раку молочної залози

Усі жінки віком старше 18 років, які отримують допомогу у лікаря загальної практики — сімейної медицини, мають бути внесені до реєстру, пройти анкетування з метою оцінки генетичного ризику.

Першочерговим завданням для лікаря загальної практики — сімейної медицини є роз’яснення жіночому населенню доцільності участі у скринінгу та залучення якомога більшої кількості жінок віком 50–69 років, без скарг та без генетичного ризику раку молочної залози (РМЗ), до мамографії. Саме вік є найвагомішим фактором ризику для більшості жінок.

1. Ведення реєстру жіночого населення на дільниці обслуговування сімейного лікаря.

3. Оцінка ризику:

  • жінки з передонкопатологією (мастопатія, мастодинія) для профілактичного оздоровлення та лікування у гінеколога;
  • жінки з підозрою на РМЗ для своєчасного направлення до онколога з метою радикального лікування (у разі підтвердження діагнозу);
  • жінки без будь-яких симптомів та скарг віком 50–69 років з метою проходження мамографічного скринінгу на РМЗ.

Усі жінки, прикріплені до лікаря загальної практики — сімейної медицини, віком старше 18 років повинні:

1) отримувати інформацію щодо факторів ризику РМЗ, пов’язаних зі способом життя;

2) бути навчені методиці самообстеження молочної залози (МЗ) з віку 20 років (щомісячно з 7-го по 14-й день циклу);

3) отримувати інформацію щодо випадків сімейного раку МЗ та можливості консультування стосовно генетичних факторів.

Відсутні докази щодо суттєвого впливу самообстеження на смертність від РМЗ, проте ця діагностична процедура сприяє ранньому виявленню патології МЗ.

Існують докази щодо вирішального впливу на зниження смертності від РМЗ загальнодержавних скринінгових програм.

1. Інформування пацієнток про скринінг на РМЗ та доцільність участі в ньому осіб віком 50–69 років.

2. Клінічне обстеження МЗ здійснюється 1 раз на 3 роки лікарем загальної практики — сімейної медицини, фельдшером, медичною сестрою (яка пройшла спеціальну підготовку) перед направленням на мамографічне обстеження.

Обстеження проводять за таким планом:

Пальпація: починають пальпацію симетрично з над- та підключичних ділянок обома руками одночасно, потім —ковзкими погладжувальними рухами руки переміщують вниз до сосків. Злегка стискують соски і при появі виділень прикладають до них предметні скельця й готують мазки для цитологічного дослідження. Фіксують колір виділень. Продовжують пальпацію кожної МЗ окремо: розмістивши залозу на долоні однієї руки й підтримуючи її знизу, пальцями іншої руки прощупують зверху всю товщу її тканин. Для обстеження регіонарних лімфатичних вузлів лікар складені пальці однієї своєї долоні прикладає до пахвової ділянки (рука жінки піднята вгору), а іншу кладе на надпліччя. Жінка повільно опускає руку, а лікар ретельно пальпує пахвову ділянку ковзкими вертикальними рухами. Аналогічно все повторюють із протилежного боку. Далі пропонують жінці лягти горілиць на кушетку й продовжують пальпацію розпластаної на грудній клітці МЗ. Ретельно, послідовно пальпують усі ділянки залози по колу, починаючи з периметра й закінчуючи ділянкою навколо ареоли. Ще раз перевіряють наявність виділень із сосків, пальпують пахвові, над- і підключичні ділянки.

Після закінчення фізикального обстеження лікар у медичній документації (амбулаторній карті, історії хвороби) описує його результати: зазначає квадрант МЗ, де виявлено патологію, розміри новоутворення, його консистенцію, контури, поверхню, рухомість, фіксацію до шкіри чи прилеглих тканин, болючість, асиметричність залоз, стан сосків і ареол, характер виділень із сосків, розміри лімфатичних вузлів — усі симптоми порівнюють із протилежною залозою.

Симптом Прибрама: при потягуванні за сосок пухлина зміщується за ним.

Симптом Кеніга: при натисканні долонею на МЗ пухлина відчувається під долонею і не зміщується; у разі доброякісної пухлини вона зміщується за межі долоні. Найчастіше раковий вузол локалізується у верхньозовнішньому квадранті. При локалізації пухлини під соском відзначають ретракцію, деформацію чи відхилення соска, патологічні виділення. Пухлина середніх або великих розмірів деформує контур МЗ. У пахвових, під- і надключичних ділянках можуть пальпуватися збільшені лімфатичні вузли щільно-еластичної консистенції.

Фіброаденома — доброякісна пухлина щільно-еластичної консистенції, овальної (еліпсоподібної) чи округлої форми з гладкою поверхнею і чіткими контурами, відносно рухома, інколи болюча при пальпації. Розміри: від 5 мм до кількох сантиметрів. Тривалий анамнез росту.

Кiста — доброякісна пухлина округлої форми, гладка, еластична, пружна, рухома. В анамнезі: лактаційний період, травми, кістозні зміни яєчників. Кіста має менше 1,0 % ймовірності переродження в рак.

Вузлова мастопатія — доброякісне утворення м’яко-еластичної консистенції з ділянками ущільнення без чітких меж, болюче при пальпації. Залежно від фази менструального циклу змінюється консистенція і чутливість вузла. Вузлова мастопатія — найбільш небезпечна щодо злоякісного переродження.

Ліпома — доброякісна пухлина м’якої консистенції, овальної форми, без чітких контурів, неболюча, з тривалим анамнезом росту; у разі фіброліпоми межі пухлини контуруються добре. У разі РМЗ виділення із сосків відзначають у 3% жінок і в 20% чоловіків. У більшості випадків виділення свідчать про доброякісні зміни (фіброзно-кістозна мастопатія, внутрішньопротокова папілома тощо). Молокоподібні виділення характерні для галактореї, гнійні — для інфекційно-запального процесу, липкі й різнокольорові — для внутрішньопротокової ектазії, кров’янисті — для внутрішньопротокової папіломи (хвороба Мінца). Однак виділення у жінок віком старше 50 років більше ймовірні для злоякісного росту. Серозні виділення лише у 5% випадків сигналізують про РМЗ, сукровичні — у 15%, кров’янисті — у 20%, а водянисті — це 50% ймовірності злоякісного процесу. За наявності злоякісного росту часто вже при цитологічному дослідженні виділень виявляють клітини карциноми. Дифузні форми РМЗ.

Панцирний рак: характеризується пухлинною інфільтрацією шкіри та грудної стінки. Шкіра з часом стає щільною, пігментованою, сама МЗ ущільнюється, зменшується в розмірах, підтягується догори, стає нерухомою і разом з інфільтративно-­індуративним ураженням прилеглих тканин, ніби панциром, покриває грудну стінку. Серед дифузних форм лише панцирний рак має торпідний перебіг.

Бешихоподібний рак: на шкірі МЗ ділянки інтенсивної гіперемії з нерівними контурами, які нагадують еритематозну стадію бешихи. Почервоніння зумовлено раковою інфільтрацією капілярів і лімфатичних судин шкіри (карциноматозний лімфангіїт). Для цієї форми раку характерний гострий початок, висока злоякісність і швидке метастазування.

Маститоподібний рак: МЗ збільшена, щільна, відзначається гіперемія шкіри та місцеве підвищення температури. У товщі залози можуть пальпуватися дифузні ущільнення. Інфільтрація швидко охоплює всю залозу й поширюється на прилеглі тканини, з’являються регіонарні й віддалені метастази.

Карцинома Педжета клінічно нагадує прояви однобічної екземи соска і ареоли. Первинно-множинний РМЗ характеризується одночасним ураженням кількома пухлинами однієї чи обох МЗ.

Саркоми становлять менше 1% усіх злоякісних пухлин МЗ. Найчастіше серед м’якотканинних сарком МЗ виявляють ангіо-, ліпо-, фібросаркоми та злоякісні фіброзні гістіоцитоми.

Чутливість і специфічність лікарського огляду МЗ залежать від уміння та досвідченості лікаря та від характеристик грудей, які він оглядає. Результати досліджень, у яких використовували сконструйовані моделі грудної залози, свідчать про середню чутливість щодо виявлення раку кваліфікованими медсестрами (на рівні 65%). Лікарі визначали вузлик діаметром 1 см у 87% випадків.

1. Лікар загальної практики — сімейної медицини, медична сестра, фельдшер мають переконувати жінок у необхідності брати участь у програмі скринінгу.

2. Організація лікарем загальної практики — сімейної медицини направлення жінок віком 50–69 років на мамографію у регіональний діагностичний центр або диспансер (у рамках скринінгу на РМЗ) — 1 раз на 2 роки, враховуючи результати попередніх обстежень, клінічних обстежень та самообстежень МЗ (телефоном чи за допомогою інших форм особистих запрошень).

У локальному протоколі медичної допомоги обов’язково зазначити заклад, куди направлено жінку на мамографію.

3. Регулярне оновлення та моніторинг інформації щодо списків жінок, які пройшли мамографічний скринінг.

Діагностика раку молочної залози

1. Пацієнток із підозрою на патологію МЗ впродовж 1 тиж необхідно направити на обстеження до онколога районної поліклініки.

2. Після встановлення попереднього діагнозу пацієнток направляють впродовж 1 тиж до спеціалізованого онкологічного закладу.

Існують докази щодо високої частоти зазначених симптомів при РМЗ:

  • біль у залозі;
  • збільшення та/чи ущільнення аксилярних, над- та підключичних лімфовузлів;
  • вузлове поодиноке новоутворення в МЗ;
  • виділення із соска чи його втягнення;
  • зміни шкіри МЗ.

Збір анамнезу, при цьому оцінити скарги на:

  • неприємні відчуття; дискомфорт, біль у МЗ;
  • вузлове поодиноке утворення в МЗ;
  • збільшення та/чи ущільнення аксилярних та надключичних лімфовузлів;
  • виділення із соска чи його втягнення;
  • зміни шкіри МЗ.

Пацієнток, які висловлюють такі скарги, необхідно негайно направити до онколога.

Лікування раку молочної залози

Вирішення питання щодо лікування у разі злоякісних новоутворень МЗ здійснюється лише в онкологічному закладі за місцем проживання.

Спеціалізовану допомогу онкологічним хворим надають виключно у спеціалізованих закладах онкологічного профілю.

Лікування пацієнток із РМЗ проводить лікар хірург-онколог.

Подальше спостереження, включаючи диспансеризацію

Пацієнтки після спеціального лікування перебувають на обліку в онколога.

Існують докази щодо необхідності різних форм психологічної підтримки жінок, які перенесли лікування з приводу РМЗ.

1. Надавати пацієнткам необхідну психологічну підтримку.

2. За необхідності направляти на консультацію до кардіолога, невролога, психолога та інших спеціалістів.

3. У разі прогресування РМЗ, коли відсутні показання для продовження спеціального лікування, надавати адекватне знеболення згідно з Уніфікованим клінічним протоколом паліативної медичної допомоги при хронічному больовому синдромі, а також проводити симптоматичне лікування.


Скрининг представляет собой комплексную программу обследования, целью которой является выявление злокачественных опухолей на максимально ранних стадиях, когда заметные клинические проявления отсутствуют. На сегодняшний день разработано несколько программ скрининга, которые позволяют выявлять разные виды рака, в том числе и рак молочной железы. Именно это онкологическое заболевание является самым распространенным у женщин, поэтому раннее его выявление и своевременное лечение имеет большую актуальность.

  • Самообследование груди
  • Клинический скрининг рака молочной железы
  • Скрининговая маммография
  • Нужен ли скрининг, если нет симптомов
  • Противоречия скрининга рака молочной железы
  • Как скрининги помогают снизить риск смерти из-за рака молочной железы?
  • Когда скрининг рака молочной железы не проводится

Самообследование груди

Самообследование молочной железы является наиболее простым и доступным методом диагностики. Специалисты рекомендуют выполнять эту процедуру каждый месяц всем женщинам, начиная с возраста 20 лет. Для того чтобы самообследование молочной железы было информативным, необходимо соблюдать определенные правила:

  • Осмотр лучше всего проводить в один и тот же день менструального цикла, оптимально – на 7-10 сутки от начала менструации. В этот период ткань молочной железы наименее плотная и хорошо поддается прощупыванию.
  • Если у женщины месячные прекратились или отсутствуют по разным причинам, то можно выбрать определенную дату и проводить самообследование молочных желез именно в этот день.
  • Результаты обследования необходимо заносить в дневник и ориентироваться на них при последующих осмотрах.

Самообследование молочных желез проводят стоя перед зеркалом, предварительно раздевшись до пояса. Предварительно грудь осматривается визуально. Необходимо обратить внимание на размер груди, состояние кожных покровов, симметричность сосков. Аналогичный осмотр проводится, когда руки подняты вверх и когда корпус наклонен вперед. Также следует повернуть корпус в стороны и следить за тем, чтобы молочные железы перемещались симметрично. На следующем этапе приступают к пальпации (прощупыванию) груди. Для этого необходимо сомкнуть пальцы вместе и подушечками прощупать всю толщу желез, в том числе и подмышечные впадины. Аналогичные действия повторяют в положении лежа. На завершающем этапе проводится осмотр соска на предмет выделений.

Клинический скрининг рака молочной железы

Клиническое обследование проводится врачом в клинике. Эту процедуру рекомендуется регулярно проходить всем женщинам, чей возраст превышает 40 лет. Кроме визуального осмотра и пальпации молочных желез врач может выдать направление на различные диагностические процедуры, при помощи которых можно получить более объективную информацию о состоянии здоровья женщины. К ним относятся маммография, УЗИ молочной железы, биопсия, МРТ и др.


Отдельно стоит сказать об анализах на онкомаркеры рака молочной железы. Применять их в качестве скрининга не совсем показательно и оправдано. Такой анализ имеет смысл при уже выявленном опухолевом процессе. Онкомаркеры помогут отследить ответ на лечение, оценить динамику течения заболевания, но для раннего выявления рака молочной железы они не применяются.

Скрининговая маммография

Маммография является одним из самых эффективных методов выявления рака молочной железы. Этот метод диагностики позволяет обнаружить опухоль минимальных размеров, которую невозможно прощупать руками. Исследование проводится без боли и требует минимальных временных затрат.

Маммография относится к рентгенологическим методам диагностики. Проводится обследование на специальном аппарате – маммографе. Наиболее распространены рентгеновские маммографы. Они отличаются хорошим качеством изображения, низкой стоимостью исследования и высокой информативностью. В качестве альтернативы может быть предложена МРТ-маммография, оптическая маммография, ультразвуковая маммография. Периодичность прохождения скрининга рака молочной железы – один или два раза в год.

Процедуру необходимо планировать на такой срок менструального цикла, когда грудь наименее болезненна. Это связано с особенностями проведения исследования. Маммограф имеет две горизонтальные платформы, на которые помещается грудь и слегка сдавливается. Это необходимо делать для того, чтобы снизить толщину тканей и уменьшить мощность рентгеновского излучения. Давление, которое оказывается на грудь, не очень большое и продолжается всего несколько секунд, но в некоторых случаях женщины могут испытывать дискомфорт и даже умеренную боль.

Маммография считается абсолютно безопасным методом диагностики и позволяет выявить рак на начальных стадиях. Примерно в 10% случаев опухоль не удается обнаружить, что связано с особенностями ее локализации и строением. Тем не менее, метод активно применяется при скрининге, в том числе и в Европейской клинике.

Нужен ли скрининг, если нет симптомов

Рак молочной железы коварен тем, что на ранних стадиях он никак не проявляет себя. Определенные симптомы могут возникать лишь на второй стадии, а на третьей стадии они становятся выраженными. Если начать лечить рак на первой стадии, то показатель пятилетней выживаемости составит до 97%, на второй стадии он снижается до 75%, на третьей – до 50% и на четвертой – до 10%. То есть, чем раньше выявлена болезнь, тем более благоприятным будет прогноз.

Согласно исследованиям, показатель смертности от рака молочной железы ниже на 30-50% в тех группах, где женщины регулярно проходят скрининг и владеют техникой самообследования молочных желез. Этот факт еще раз подтверждает пользу скрининга рака молочной железы.


Объем обследования зависит не от симптомов, а от возраста женщины. До 40 лет достаточно проводить самообследование молочных желез раз в месяц. В возрасте от 40 до 50 лет кроме самообследования необходимо раз в год консультироваться с врачом, а после 50-летнего возраста 1-2 раза в год проходить скрининговую маммографию.

Противоречия скрининга рака молочной железы

Главное противотечение скрининга при раке молочной железы заключается в гипердиагностике. У некоторых женщин, особенно пожилого возраста, после прохождения маммографии могут отмечаться ложноположительные результаты. В итоге врач назначается дополнительные диагностические тесты, которые помогают подтвердить или опровергнуть рак молочной железы. Неточность полученной информации приводит к лишним финансовым и временным затратам, что вызывает недовольство у пациентов.

Необходимо помнить, что любой метод диагностики, даже самый современный и продвинутый, не гарантирует абсолютную точность результатов, в том числе и при выявлении рака молочных желез. Однако частота выявления злокачественных опухолей при проведении скрининга значительно превышает частоту ложноположительных и ложноотрицательных результатов.

Как скрининги помогают снизить риск смерти из-за рака молочной железы?

На этот вопрос ответили ученые из Лондонского университета королевы Марии и Центральной больницы г. Фалун (Швеция). Они проанализировали данные более 52000 женщин в возрасте 40-69 лет, которые регулярно обследовались в период с 1977 по 2015 гг. (до постановки диагноза РМЖ).

Исследователи обнаружили, что у женщин, которые проходили скрининги, следуя действующим рекомендациям, риск смерти в течение 10 лет после выявления заболевания был ниже на 60%, а через 20 лет — на 47% (относительный риск — 0,40 и 0,53 соответственно). Все участницы получали своевременное лечение в соответствии с утвержденными на тот момент гайдлайнами.

Когда скрининг рака молочной железы не проводится

Резюме. Скринінг, профілактика та рання діагностика раку грудної залозиУ статті наведено дані, призначені для забезпечення працівників охорони здоров’я практичними нормами щодо скринінгу, профілактичних обстежень і оцінки патологічних утворень грудної залози. Викладена методологія профілактики і ранньої діагностики раку грудної залози дозволяє застосовувати її на всіх ланках практичної охорони здоров’я, починаючи з оглядових кабінетів загальнолікарняної мережі.


Збереження репродуктивного здоров’я нації є невід’ємною частиною демографічної політики України, тому організація заходів, спрямованих на поліпшення профілактики, діагностики та лікування жінок, хворих на рак репродуктивних органів, залишається актуальною проблемою, яка потребує вирішення на державному рівні. За висновком Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), виникнення й розвиток злоякісних новоутворень жіночої репродуктивної сфери значною мірою зумовлені особливостями довкілля, про що свідчить великий діапазон коливань показників захворюваності в різних країнах світу, особливо виражений при раку грудної залози (РГЗ), тіла та шийки матки.

Однією з найбільш характерних особливостей збільшення кількості випадків розвитку злоякісних пухлин у жінок в економічно розвинених країнах є значне підвищення частоти РГЗ, який займає провідне місце в структурі онкологічної захворюваності та смертності.

У структурі онкологічної захворюваності жінок в Україні РГЗ займає перше місце [1]. На обліку онкологічних закладів на початок 2011 р. перебувало більше 140 тис. пацієнток із РГЗ. Щорічно в Україні реєструють понад 16,5 тис. нових випадків РГЗ, серед яких 25% — жінки репродуктивного віку. Щороку помирають понад 7,8 тис. хворих, з них понад 20% — у репродуктивному віці. Рівень захворюваності на РГЗ за останні 20 років зріс у 2,5 раза, а щорічний приріст становить при цьому більше 2%. Пікових значень рівень захворюваності на РГЗ досягає у віці 50–75 років [1].

У зв’язку з такою статистикою стають особливо актуальними питання скринінгу, профілактики, діагностики та лікування хворих на РГЗ, в організації яких ще існують суттєві недоліки. Незважаючи на те що злоякісні новоутворення грудної залози (ГЗ) належать до пухлин візуальної локалізації, занедбані випадки становили у 2012 р. 20,5%, а в окремих областях цей показник сягав більше 30%. На профілактичних оглядах в 2011 р. було виявлено 47,6% хворих на РГЗ, проте значення цього показника в окремих областях не перевищує 25%. Спеціальним лікуванням охоплено 83,4% хворих із вперше виявленими пухлинами (від 70,6 до 97,4% в окремих регіонах) [1].

Недоліки в організації лікувально-діагностичного процесу призводять до смерті від цієї патології протягом першого року 10,8% пацієнток (для порівняння — в США цей показник не перевищує 2%). При лікуванні хворих на генералізовані форми РГЗ характерним є підвищення витрат у 25–30 разів, порівняно з терапією пацієнтів із пухлинами, виявленими в ранній або доклінічній стадії. Саме тому великої актуальності набуває рання діагностика, котра покращує 5-річну виживаність хворих на РГЗ та зменшує витрати на протипухлинне лікування [2–4].

Дієвим шляхом поліпшення стану виявлення злоякісних новоутворень ГЗ може стати впровадження ефективних програм скринінгу, профілактики та ранньої діагностики. Відомо, що за рахунок впровадження державних програм скринінгу в розвинутих країнах світу за останні 15 років показники смертності від РГЗ знизилися на 25–30%.

У Резолюції Європейського Парламенту боротьба з РГЗ визначена як пріоритетне завдання, яке можна ефективно вирішити в країнах Європи [4].

Рання діагностика РГЗ можлива за умов виконання програм:

  • самообстеження;
  • лікарських профілактичних оглядів, спостереження і лікування передпухлинної патології;
  • скринінгових обстежень і мамографічних досліджень (зараз у країнах Європи та США повсюдне застосування скринінгової мамографії рекомендовано у жінок у віці 50–69 років).

Відомо, що у 80–90% випадків захворювання виявляють самі хворі, у 15–18% — лікар при профілактичному огляді, під час мамографічного скринінгу — у 4–6% обстежених [5–7]. При проведенні скринінгу необхідно враховувати епідеміологічний, статистичний, технічний, кадровий стан у регіоні проведення скринінгу, а також фінансову забезпеченість запланованого дослідження.

Етапи організації масового скринінгу пухлин ГЗ можна поділити на:

  • збір повної інформації про наявність факторів, які сприяють виникненню РГЗ;
  • проведення огляду та пальпації ГЗ у жінок з метою поперед­нього розподілу оглянутих на групи за ступенем ризику для подальшого поглибленого їх обстеження;
  • мамографію.

Скринінг (англ. screening у прямому значенні — просіювання) — система організаційних заходів для масового періодичного обстеження здорового населення з метою раннього (доклінічного) виявлення онкологічного захворювання, наприклад РГЗ. Скринінгові обстеження ГЗ проводять у жінок без наявності симптоматики РГЗ для того, щоб виявити хворобу якомога раніше. Основною метою усіх программ скринінгу є зниження показників смертності за рахунок ранньої діагностики РГЗ.

Профілактичний огляд — активне виявлення хвороби ГЗ з обов’язковою участю медичного працівника. Індивідуальний профілактичний огляд проводиться середнім медичним працівником долікарського кабінету, фельшерсько-акушерського пункту. Мета — виявлення візуальної форми раку. При підозрі на РГЗ хвору направляють до акушера-гінеколога, терапевта, хірурга, мамолога. Цільовий профілактичний огляд здійснюється мамологом з метою виявлення захворювання ГЗ. Комплексний профілактичний огляд проводить група лікарів з метою виявлення різних нозологічних форм онкопатології, зокрема РГЗ.

Диспансеризація — періодичний огляд жінок, яких було взято на облік мамологом у зв’язку з високим ризиком розвитку РГЗ, а також тих, які одержали лікування з приводу доброякісних та злоякісних новоутворень ГЗ.

Планування та проведення скринінгу не є фіксованим і залежить від конкретних демографічних, організаційних і економічних умов охорони здоров’я держави та навіть окремих регіонів однієї країни (наприклад, вплив щільності населення, вік, статева структура населення в регіоні скринінгу).

Існує пряма економічна залежність між витратами та ефективним виявленням доклінічного випадку РГЗ. В окремих випадках вартість діагностики РГЗ в десятки разів перевищує вартість лікування. Навіть економічно благополучні країни мають проблеми з фінансовими ресурсами в охороні здоров’я при проведенні скринінгу та профілактичної роботи. Слід пам’ятати, що при виборі між економічними витратами та ефективністю скринінгу для лікаря приоритетними мають бути інтереси хворої. Варто підкреслити, що правильне планування реалізації скринінгових програм дозволяє поліпшити 5-річну виживаність при РГЗ більш ніж на 30% [4]. Жоден із відомих методів лікування не забезпечує такої ефективності.

Програма профілактики та ранньої діагностики РГЗ має два основних напрями: первинна (етіопатогенетична) і вторинна профілактика, яка полягає в діагностиці й лікуванні передракових захворювань. Оскільки етіопатогенез РГЗ остаточно не з’ясований, можливості первинної профілактики РГЗ обмежені [2, 3]. Основні зусилля дослідників у цей час спрямовані на удосконалення системи вторинної профілактики РГЗ.

Профілактичне дослідження пацієнтки має розпочинатися з оцінки ступеня ризику. При цьому слід пам’ятати про те, що приблизно у 75% жінок, у яких вперше встановлено діагноз РГЗ, немає факторів ризику.

Після збору анамнестичних даних стосовно факторів ризику формують групи пацієнток, які підлягають обов’язковому направленню на мамографію.

Найочевиднішим фактором ризику є вік — частота захворюваності на РГЗ підвищується у міру збільшення віку. Сімейний анамнез має містити дані про найближчих родичів (мати, сестра, дочка), в яких був РГЗ, та про вік, у якому вони захворіли. Пацієнтка, у близької родички якої встановлено діагноз перименопаузального РГЗ, має значно вищий ризик (у 4–5 разів) захворіти, ніж інші. Якщо у найближчої родички обстежуваної наявний рак обох ГЗ або вона перенесла РГЗ, ризик для такої жінки може в 8–10 разів перевищувати ризик у загальній популяції. Дуже важливо, щоб лікар дізнався про результати усіх попередніх діагностичних біопсій та виявлені раніше захворювання ГЗ. Для жінки, яка хворіла на РГЗ, ризик розвитку нового первинного раку другої залози становить приблизно 0,5–1% на кожен рік її життя, який залишився.

Під час огляду лікар повинен отримати детальну інформацію про перебіг вагітності та пологів у жінки, зокрема про кількість пологів та вік, в якому жінка вперше народила дитину. Жінка, яка не мала дітей, або та, що народила дитину після 30 років, має значно вищий ризик захворіти.

Основні фактори ризику виникнення РГЗ, які виділяють на сьогодні, представлені в таблиці.

Таблиця. Фактори ризику розвитку РГЗ

Фактор ризику Відносний ризик
Мутація в генах BRCA1 або BRCA2* 10,0–32,0
Онкологічне захворювання в сімейному анамнезі (без відомих мутацій)*
1 найближчий родич (першого ступеня спорідненості) 1,5–2,0
2 найближчі родичі 3,0
3 або більше найближчих родичів 4,0
1 родич другого ступеня спорідненості 1,2–1,5
Застосування променевої терапії в ділянці грудної клітки у віці7,0–17,0
Гормональні фактори
Пізнє (у віці >30 років) народження першої дитини або нездатність до дітонародження 1,2–1,7
Раннє (у віці55 років) 1,2–1,3
Комбінована гормонозамісна терапія (наприклад, протягом 10 років чи тривалішого періоду) 1,5
Постменопаузальне ожиріння 1,2–1,9
Вживання алкоголю 1,2
Паління перед народженням першої дитини 1,2
Малорухомий спосіб життя 1,1–1,8
Приналежність до європеоїдної раси 1,1–1,5
Щільність грудної залози (дуже щільна порівняно з грудною залозою переважно з жировою тканиною) 5,0
Атипова протокова або лобулярна гіперплазія чи лобулярна карцинома in situ за результатами попередньої біопсії тканини грудної залози 4,0
*Генетичне консультування/тестування рекомендується в таких випадках: 1) за наявності даних в особистому чи сімейному анамнезі, що свідчать про генетичну схильність до розвитку зло­якісних пухлин (сімейний анамнез стосується РГЗ або РЯ. Ризик варіює залежно від віку пацієнтки і віку родича (родичів) з онкологічним захворюванням. У жінок, що належать до групи дуже високого ризику, може бути необхідним проведення скринінгового обстеження на більш ранньому етапі чи додаткового скринінгового обстеження); 2) якщо результати тесту можуть бути належним чином інтерпретовані; 3) якщо результати сприятимуть встановленню діагнозу або вплинуть на лікарське чи хірургічне ведення пацієнтки або членів сім’ї, що схильні до спадкового ризику розвитку злоякісних пухлин.
**У жінок у віці до 30 років, у яких застосовували променеву терапію в ділянці грудної клітки, є необхідним додатковий скринінг.

Після опитування хворих розподіляють на зони ризику, їм надаються рекомендації.

І зона ризику. Обов’язковий огляд хірургом або терапевтом чи гінекологом. При виявленні патології — лікування і диспансеризація. Огляд мамологом не рідше 1 разу на 12 міс із використанням сонографії у жінок у віці> 40 років. Сонографія 1 раз на рік + мамографія 1 раз на 2 роки для жінок у віці >40 років. Навчання правилам самообстеження.

ІІ зона ризику. Щорічний обов’язковий огляд мамологом, акушером-гінекологом, терапевтом, хірургом чи районним онкологом 1 раз на 6 міс + сонографія для жінок у віці 40 років 1 раз на рік. Навчання правилам самообстеження.

ІІІ зона ризику. Огляд акушером-гінекологом, терапевтом, хірургом чи районним онкологом 1 раз на рік, у віці 40 років — 1–2 рази на рік; у віці >40 років — мамографія 1 раз на рік. Навчання правилам самообстеження. Пояснення впливу факторів ризику, які підвищують ймовірність виникнення захворювання ГЗ, рекомендації стосовно їх усунення, а також лікування.

Далі наведено фактори ризику, у випадках наявності ≥3 з яких пацієнтку слід направити на мамографію.

1. РГЗ у найближчих родичів чи інше онкологічне захворювання у пацієнтки.

2. Вік ≥50 років (щорічне обстеження).

3. Дисгормональні гіперплазії ГЗ (локалізовані форми чи вузлові компоненти, виділення із соска, фіброзно-кістозна мастопатія).

4. Ендокринні порушення (патологія щитоподібної залози, цукровий діабет, гіпоталамо-гіпофізарно-надниркові захворювання, ожиріння ІІ та ІІІ ступеня — перевищення нормальної маси тіла на ≥20 кг).

5. Порушення репродуктивної функції: аборт після 35 років, перші пологи після 30 років, безпліддя, ранній чи пізній початок менструації.

6. Захворювання репродуктивних органів — пухлини матки та придатків, запальні хвороби, порушення менструальної функції.

7. Проліферативні захворювання після лікування (в анамнезі, за даними біопсії).

Низький відсоток виявлення пухлин ГЗ лікарем при профілактичних оглядах пов’язаний із практичною відсутністю спеціалістів-мамологів, які вміють грамотно оцінювати стан ГЗ, проводити відповідне лікування передракових захворювань і спостерігати за пацієнтами з груп ризику.

За своєю природою огляд ГЗ, що проводиться різними спеціалістами, суб’єктивний, і тому можливі різні інтерпретації одних і тих же факторів. Зазначимо основні вимоги до проведення фізикального обстеження ГЗ та послідовність його елементів:

  • огляд слід проводити в спокійній обстановці, яка забезпечує конфіденційність;
  • пацієнтку рекомендується оглянути у положенні стоячи і лежачи на спині;
  • необхідно записати дані про розміри, локалізацію, мобільність та консистенцію будь-якого пухлиноподібного утворення. Клінічно підозрілим є малорухомі пухлиноподібні утворення, які можуть бути спаяними з навколишними тканинами. Однак відомо, що клінічні прояви пухлин ГЗ надзвичайно варіабельні. Слід також відмітити усі зміни шкірного покриву, такі як втягнення, еритеми чи лущення шкіри соска;
  • кожний сосок треба легенько стиснути, щоб дослідити виділення;
  • слід оглянути лімфатичні вузли у пахвовій ділянці. Мета їх дослідження — встановлення, чи є вони клінічно негативними (нормальний розмір, м’які, мобільні). Якщо вузли викликали підозру, потрібно оцінити їх консистенцію, визначити, є вони поодинокими чи множинними, рухливими чи фіксованими;
  • результати огляду, навіть якщо патології не виявлено, мають бути пов­ністю задокументовані.

Не існує переконливих наукових даних, за якими можна було б точно визначити оптимальний вік для проведення мамографії. Результати наукових досліджень підтверджують доцільність проведення мамографії у жінок у віці 50–70 років [4–7]. Ведуться дискусії стосовно частоти обстеження жінок у віці ≥75 років. Проведення рутинного мамографічного обстеження жінок, які не досягли 40 років, не має високої результативності [4–7].

Відомо, що періодичне скринінгове мамологічне обстеження жінок, які не мають скарг, знижує рівень смертності від РГЗ. Скринінгова мамографія є внеском радіологів у надання повної медичної допомоги пацієнтам. Критерії якості мамографії в основному не відрізняються від принципів, яких дотримуються стосовно інших радіологічних досліджень. Для якісної роботи рентгенологів необхідно складати графіки проведення контролю і сервісного обслуговування обладнання, забезпечувати стандарти якості зображення, виконувати стандартні процедури для оцінки зображення, ретельно вести документацію та періодично переглядати дані про результати роботи мамологічних кабінетів.

Мета усіх мамографічних досліджень полягає у тому, щоб сприяти виявленню доклінічних форм РГЗ. На відміну від скринінгової мамографії, мамографічне дослідження ГЗ для вирішення особливих проблем (діагностична мамографія та допоміжні процедури) спрямоване на забезпечення спеціального аналітичного обстеження пацієнток із відхиленнями від норми, які виявлено клінічно або під час скринінгу. Діаг­ностичне дослідження ГЗ має привести лікаря до кінцевого висновку про клінічні знахідки, а також верифікації діагнозу, що дозволяє надати спеціальні рекомендації для лікування хворої.

При профілактичних оглядах жінок молодого віку ( Обмеження відповідальності

Читайте также: