Рак щитовидної залози в україні

Рак щитовидної залози (РЩЗ) належить до групи пухлин, захворюваність на які зростає. Водночас спостерігається тенденція до омолодження, тобто розвитку захворювання у дітей і молодих людей. Причиною такого явища є дія іонізуючої радіації після аварії на Чорнобильській АЕС, хоча не виключають шкідливого впливу ряду інших факторів.

Швидкий перехід:


Захворюваність на РЩЗ в Україні становить близько 1,5% від усіх злоякісних пухлин і у 1997 році дорівнювала 1921 в абсолютних числах, або 3,8 на 100 тис. населення. У 2003 р. ці показники зросли і становили, відповідно, 2072 та 4,3. Найвищі показники захворюваності спостерігаються у м. Києві – 10,9, Київській обл. – 10,2, Сумській – 6,2. Низькі показники у Тернопільській обл. - 1,3, Івано-Франківській - 1,8, Чернівецькій - 1,9. Кількість захворювань серед жінок удвічі-утричі вища, ніж у чоловіків. Найчастіше хворіють люди віком 40-60 років.

Етіологія та патогенез

У механізмі виникнення пухлин щитовидної залози основна роль приписується недостатності синтезу тиреоїдних гормонів, яка виникає під впливом як зовнішніх (недостатність йоду, вплив антитиреоїдних речовин, канцерогенів, іонізуючого опромінення), так і внутрішніх факторів.

В той же час відомо, що синтез тиреоїдних гормонів у щитовидній залозі перебуває у тісному взаємозв’язку від функції гіпофізу, а саме продукції тіреотропного гормону (TSH).

Підвищення вмісту TSH у фізіологічних умовах веде до стимуляції проліферативних та секреторних процесів у щитовидній залозі, до підвищення синтезу тиреоїдних гормонів.

Можна передбачати, що зниження гормонопродукції у щитовидній залозі під впливом вищезазначених факторів веде до стимуляції утворення TSH. Під впливом останнього відбувається гіперплазія тиреоїдної тканини, спочатку дифузна (компенсаторна), а далі починається утворення вогнищевих проліфератів аж до доброякісних і злоякісних пухлин.

Міжнародна морфологічна класифікація раку щитовідної залози

І. Епітеліальні пухлини:

  • фолікулярний рак (близько 20%);
  • папілярний рак (30-75%);
  • плоскоклітинний рак;
  • недиференційований рак:
    • веретеноклітинна форма;
    • дрібноклітинна форма;
    • гігінтоклітинна форма.

ІІ. Неепітеліальні пухлини:

  • Фібросаркома тощо.

ІІІ. Змішані пухлини:

  • Карциносаркома;
  • Злоякісна гемангіоендотеліома;
  • Лімфома;
  • Тератома.

IV. Вторинні пухлини

Класифікація раку щитовидної залози за системою TNM (коди МКХ-0-С73)

  • TX – не досить даних для оцінки первинної пухлини.
  • Т0 – первинна пухлина не визначається.
  • Т1 – пухлина до 2 см у найбільшому вимірі, обмежена тканиною щитовидної залози.
  • Т2 – пухлина понад 2 см, але до 4 см у найбільшому вимірі, обмежена тканиною щитовидної залози.
  • Т3 – пухлина понад 4 см у найбільшому вимірі, обмежена тканиною щитовидної залози або пухлина будь-якого розміру з мінімальним поширенням поза залозу.
  • Т4а – пухлина будь-яких розмірів яка виходить поза межі капсули і проростає в підшкірні м’які тканини, гортань, трахею, стравохід або зворотній нерв гортані.
  • Т4b – пухлина поширюється на превертебральний простір, охоплює сонну артерію або на судини середостіння.

Усі анапластичні карциноми оцінюються як пухлини Т4: Т4а – анапластична карцинома всередені щитовидної залози, яку можна оперативно видалити. Т4b – анапластична карцинома яка поширюється поза межі щитовидної залози яку не можна оперативно видалити.

N – РЕГІОНАРНІ ЛІМФАТИЧНІ ВУЗЛИ

  • NX – не досить даних для оцінки стану регіонарних лімфатичних вузлів.
  • N0 – немає ознак метастатичного ураження лімфатичних вузлів.
  • N1 – метастази в регіонарних лімфатичних вузлах.
  • N1а – метастази в лімфатичні вузли до рівня IV (претрахеальні, паратрахеальні і передгортанні).
  • N1b – однобічні, двобічні або контрлатеральні метастази в шийні або лімфатичні вузли верхнього середостіння.

M – ВІДДАЛЕНІ МЕТАСТАЗИ

  • MХ – не досить даних для визначення віддалених метастазів.
  • М0 – немає ознак віддалених метастазів.
  • М1 – наявні віддалені метастази.

Групування за стадіями

Папілярний або фолікулярний рак

  • Стадія І: будь-яке Т, будь-яке N, M0
  • Стадія ІI: будь-яке T, будь-яке N, M1

45 років і старші

  • Стадія I: T1, N0, M0
  • Стадія II: T2, N0, M0
  • Стадія IIІ: T3, N0, M0 або T1-3, N1а, M0
  • Стадія IVА Т4а, N0, N1а, N1b, M0 Т1-3, N1b, M0
  • Стадія IVВ Т4b, будь-яке N, M0
  • Стадія IVС будь-яке T, будь-яке N, M1

  • Стадія І: Т1, N0, M0
  • Стадія ІI: T2, N0, M0
  • Стадія ІIІ: T3, N0, M0 T1-3, N1а, M0
  • Стадія IVА Т4а, N0, N1а, N1b, M0 T1-3, N1b, M0
  • Стадія IVВ Т4b, будь-яке N, M0
  • Стадія IVС будь-яке Т, будь-яке N, M1

  • Усі випадки належать до стадії IV
  • Стадія IVА Т4а, будь-яке N, M0
  • Стадія IVВ Т4b, будь-яке N, M0
  • Стадія IVС будь-яке Т, будь-яке N, M1

Клініка раку щитовидної залози

Бідність клінічних проявів, наявність прихованих форм захворювання значно утруднюють ранню діагностику раку щитовидної залози. Але, незважаючи на це, при достатній онкологічній сторожкості, грамотному та цілеспрямованому обстеженні хворого діагноз можливо встановити своєчасно.

Клінічний перебіг захворювання значною мірою залежить від морфологічної структури пухлини. Так, папілярна аденокарцинома, що зустрічається найчастіше, метастазує переважно лімфогенно і має сприятливий прогноз. Фолікулярна ж аденокарцинома метастазує частіше гематогенно, тому частіше зустрічаються віддалені метастази. Взагалі ці види пухлин ростуть досить повільно. Недиференційований рак має високий ступінь злоякісності, бурхливий перебіг і генералізоване метастазування.

Найчастіше він зустрічається у хворих похилого і старечого віку, особливо у чоловіків.

Зона регіонарного метастазування представлена лімфатичними вузлами вздовж глибокої яремної вени, загрудинними, паратрахеальними, ланцюжком вузлів вздовж додаткового нерва і гілок поверхневої артерії шиї (мал. 8.7). Віддалені метастази РЩЗ спостерігаються в 10-15% випадків. Найчастіше уражаються легені та кістки.

Діагностика раку щитовидної залози

Починаючи роботу з хворими, слід пам'ятати, що патогномонічних симптомів, які дозволяли б діагностувати ранні форми раку щитовидної залози, немає. Незважаючи на те, що клінічне обстеження (опитування, вивчення анамнезу, огляд, пальпація) залишається ведучим методом на перших етапах діагностики, воно має малу інформативність під час виявлення ранніх форм раку, дозволяючи вірно запідозрити малігнізацію вузла у щитовидній залозі у 12-22% хворих, що знаходяться на диспансерному спостереженні. До клінічних симптомів, що вказують на можливість злоякісної трансформації у щитовидній залозі, відносять прискорений ріст вузла за останні 6 місяців та ущільнення його консистенції.

З метою диференціальної діагностики раку щитовидної залози використовують сцинтіграфію, лунографію, термографію, ангіографію які мають різну інформативність. Враховуючи те, що рак щитовидної залози на ранніх етапах формування можливо знайти тільки у тому випадку, якщо він розвивається на фоні попередніх доброякісних процесів, то активне виявлення, обстеження і адекватне лікування хворих з "вузлами" у щитовидній залозі сприяє ранній діагностиці раку та його профілактиці.

З додаткових методів обстеження найбільш інформативними є лунографія, діагностична пункція з наступним цитологічним дослідженням мазків та тиреоїдолімфографія.

Ультразвукове сканування (лунографія) дозволяє одержати зображення щитовидної залози, виявити наявність у ній пухлини за різницею щільності нормальної і пухлинної тканини.

Тиреоідолімфографія - метод рентгенконтрастного дослідження щитовидної залози.

Через голку для підшкірних ін'єкцій в кожну частку залози вводять 4-5 мл верографіну і виконують знімки безпосередньо після введення контрастної речовини. Характерними ознаками для злоякісної пухлини є порушення контрастування контуру частки, що вражена, нерівність меж дефектів наповнення, що відповідають вузлу пухлини. За допомогою цього методу можливо виявити пухлини діаметром 0,3-0,5 см.

Сцинтиграфичне дослідження щитовидної залози, що виконується у більшості лікувальних закладів, як єдиний метод додаткового обстеження має досить низьку інформативність у діагностиці ранніх форм раку (41,2%).

Заключним методом комплексної діагностики, що застосовується у сумнівних випадках, є термінове гістологічне дослідження під час операції.

Методи лікування раку щитовидної залози

Лікування раку щитовидної залози може бути радикальним і паліативним. До радикальних відносять субтотальну тиреоідектомію або гемітиреоідектомію з резекцією перешийку у хворих з T1N0M0 та T2N0M0 , а також комбіноване лікування, а саме - передопераційну променеву терапію 30-50 Гр, та тиреоідектомію з лімфатектомією у хворих з метастатичним ураженням регіонарних лімфатичних вузлів.

До паліативного лікування відносять променеву терапію та гормонотерапію тиреоідіном та трийодтироніном. Слід звернути увагу на те, що при занедбаному раку щитовидної залози високої диференціації задовільних результатів можна досягти за допомогою лікування радіоактивним йодом та гормонотерапією. Ремісію можливо одержати у 61,3% хворих.

У разі поширеного раку щитовидної залози застосовується також хіміотерапевтичне лікування. Найчастіше використовуються такі схеми:

  • Адріаміцин – по 60 мг/м2 внутрішньовенно у 1-й день; вінкристін - по 1 мг/м2 внутрішньовенно у 1-й день; блеоміцин - по 30 мг/м2 внутрішньовенно у 1-й день кожні 3 тижні.
  • Доксорубіцин - по 60 мг/м2 внутрішньовенно у 1-й день; Цисплатін - по 40 мг/м2 внутрішньовенно у 1-й день кожні 3-4 тижні.
  • Доксорубіцин - по 60 мг/м2 внутрішньовенно у 1-й день; вінкристін - по 1 мг/м2 внутрішньовенно у 1-й день; блеоміцин - по 10-20 мг/м2 внутрішньовенно у 1-й день кожні 3-4 тижні.

При папілярній аденокарциномі 93,3% пролікованих залишаються здоровими протягом п'яти років, при фолікулярній аденокарциномі - 98,2%, при медулярному раку - 79,5%. Значно гірший прогноз у хворих на недиференційований рак.

Слід перевіряти надану тут інформацію. Рішення про застосування певної згаданої тут речовини приймає виключно лікар. Обов’язково проконсультуйтеся з лікарем!

Цикл 1
Дні терапії 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30

Література:
Wells S.A. et al., J Clin Oncol 30: 134, 2011.

Цикл 1
Дні терапії 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30

Література:
Elisei R. et al., J Clin Oncol 31: 3639ff, 2013.

Цикл 1
Дні терапії 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30

Література:
Schlumberger M. et al., N Engl J Med 372: 621ff, 2015.

Цикл 1
Дні терапії 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30

Примітка:

800 мг розділити на 2 рівні дози - ранкову та вечірню.

Література:
Brose M.S. et al., J Clin Oncol 31, 2013 (suppl; abstr 4).

На злоякісні пухлини органу серед інших ракових захворювань припадає 1,5%. Раніше частота випадків зростала у міру старіння та пік припадав на 50-60 років, але після Чорнобилю почали виявляти онкологію і у маленьких дітей. В Україні частота діагностування раку у школярів та дошкільнят зросла у 10 разів у порівнянні з даними до вибуху. А у тих, хто жив у тридцятикілометровій зоні пухлина щитоподібної залози набула обрисів епідемії. І понині Україна передує за кількістю хворих серед інших країн Європи.

На відміну від багатьох видів раку, до захворювання залози більше схильні жінки. У них пухлина виявляється у три з половиною рази частіше. Це пов’язано з їх більшою залежністю від гормонів, більш частими коливаннями кількості ендокринних речовин протягом життя. Особливо підвищують схильність до мутації клітин періоди гормональних перебудов – вагітність, клімакс. Переважно онкологія розвивається вже на тлі наявного зобу (80%) або запальних процесів у залозі.

Різновиди

В епітелій залози вбудовані А-клітини, що продукують гормони трийодтиронін та тироксин, а також С-клітини, що виробляють кальцитонін. Рак може утворюватися з кожного виду клітин. За будовою пухлин та за видом мутованих тканин утворення поділяють на:

  • Папілярні (70%). У розрізі схожі на листки пальми на ніжці. Від основи йдуть розгалуження, які називаються папілі. Ростуть повільно. Рідко дають віддалені метастази.
  • Мозкові (5%). З’являються з перероджених С-клітин, що продукують кальцитонін. Вважаються агресивними утвореннями, тому що зачіпають лімфовузли на ранній стадії. Пухлини ростуть повільно, але майже безперервно. На лікування реагують слабо.
  • Анапластичні (3%). Не схожі на інші різновиди, складаються з недиференційованих клітин. Дуже швидко ростуть та поширюються. Проростають у трахею та судини, тому часто на мить постановки діагнозу вже є неоперабельними. Найгірше відповідають на лікування. У середньому дають хворому не більше року.
  • Фолікулярні (20%). Пухлина нагадує фолікул, розташована всередині оболонки. Вважається найбільш сприятливим різновидом. Рідко виходить за межі органу. Утворюється з А-клітин.

У рідкісних випадках у залозі розвивається лімфома або саркома.

Симптоми

Найчастіше пухлини, які виявляються у щитоподібній залозі, є доброякісними (у 90% випадків). Але щоб не пропустити справжню проблему, потрібно регулярно проходити УЗД та здавати аналізи на гормони та онкомаркери.

Так, при раку органу онкомаркером є кальцитонін. Його виділення при злоякісному переродженні збільшується. Безболісний аналіз крові дозволить визначити проблему на ранній стадії. На жаль, аналіз діагностує тільки медулярний різновид раку, тому повністю на нього орієнтуватися не можна.

Які симптоми повинні насторожити?

  • Болісність вузлів. При промацуванні залози з’являється біль.
  • Збільшення лімфовузлів. Вони рано страждають від раку.
  • Втома, пітливість, втрата ваги, які говорять про гормональний дисбаланс.

Інші симптоми з’являються у міру зростання пухлини та пов’язані зі здавленням навколишніх тканин.

  • Голос стає хрипким, хоча людина не застуджена.
  • Може порушитися ковтання.
  • Виникає брак повітря.
  • Переслідує бажання прокашлятися через скупчення слини та мокротиння.

У дітей пухлина росте повільно та симптоми наростають поступово. Молодь найчастіше стикається з метастазами у лімфовузлах, а літні страждають від проростання раку у сусідні структури шиї.

Діагностика

Виявити рак щитоподібного органу досить просто, так як він помітний під час найпростіших аналізів. Навіть звичайний огляд у ендокринолога вже може дати доктору привід для підозри, оскільки залоза збільшується у розмірах, виступає, при промацуванні здається горбистою та малорухомою. Збільшуються лімфовузли на шиї, чого при зобі та доброякісних пухлинах не буває. Все це можна помітити під час очного огляду.

На УЗД вузли виявляються найчастіше, але ступінь злоякісності їх визначити складно. Занепокоєння повинна викликати наявність кальцифікатів та підвищений кровотік через вузол. Найбільш точно провести розмежування між доброякісним утворенням та злоякісним допомагає МРТ. Воно добре показує також на якій стадії знаходиться рак. Якщо пухлина підтверджується, то її різновид визначається біопсією. Використовується тонкоголковий метод, коли голку вводять через шию. Методика дозволяє працювати навіть з дуже дрібними пухлинами – до 3 мм.

У аналізі крові видно дисбаланс у гормонах, анемію та підвищене ШОЕ (швидкість осідання еритроцитів). Як онкомаркери перевіряють кальцитонін та тиреоглобулін.

Стадії розвитку раку

Злоякісні утворення залози розвиваються, проходячи послідовно через чотири стадії.

  1. На початковому етапі розмір вогнища дуже малий. Утворення локалізоване в одному фолікулі та не видозмінює форму залози.
  2. На другій стадії розмір більшає та одна з частин органу стає завеликою. У деяких випадках спостерігається метастазування у лімфовузол з одного боку.
  3. На третій стадії утворення залишає орган та починає зачіпати навколишні структури, здавлювати їх. Уражаються лімфовузли з обох сторін шиї.
  4. На завершення пухлина дає метастази у віддалені органи.

Пухлина, як метастаз від іншого виду раку, у щитоподібній залозі зустрічається рідко. Рецидиви також відбуваються не часто.

Лікування

Варіантів лікування новоутворень у залозі багато. Залежно від стадії та різновиду пухлини вибирають:

  • Операцію. Її проводять на всіх стадіях, але за інвазійністю вона відрізняється. На 1-2 стадії видаляють тільки одну частку органу. На 3-4 видаляють орган повністю, плюс м’язи, жирову клітковину, лімфовузли. Після операції хворим довічно доводиться пити гормони.
  • Радіоактивний йод. Зазвичай призначається після операції. Він руйнує залишки ендокринної тканини, а також знищує метастази.
  • Гормони. Вводять речовини, що пригнічують пухлину та знижують кількість ТТГ (тиреотропного гормону гіпофізу), надлишок якого, стимулює фолікули більше працювати, що дає прогресування раку.
  • Хіміотерапію. Найчастіше використовується у якості допомоги для поліпшення життя неоперабельних хворих. У деяких випадках ефективною є таргетна терапія.
  • Опромінення. Приєднується, якщо йод не допоміг впоратися з метастазами. Використання радіації є частиною паліативного лікування (що полегшує симптоми).

Найчастіше комбінують кілька варіантів одночасно. Хіміотерапію та опромінення використовують в останню чергу, оскільки вони не завжди ефективні. Наприклад, медулярний рак майже не реагує на радіацію та хіміопрепарати.

Прогноз

При виявленні хвороби на ранній стадії шанси на виживання дуже високі – понад 90%. Однак все залежить від різновиду пухлини та віку пацієнта. Так, медулярний рак знижує відсоток виживання до 70%. Але в цілому, рак щитоподібної залози має один з найбільш приємних прогнозів. 50% хворих вдається повністю вилікуватися та прожити після цього більше двадцяти років. Десятирічний кордон перетинає 70% онкохворих. Крім цього, якщо пухлину виявляють у пацієнтів до сорока років, то прогноз ще кращий.

Що таке рак щитовидної залози


Щитовидна залоза — це ендокринний орган людини. Його функція вироблення деяких гормонів. Вони регулюють швидкість обміну речовин.

Це впливає на роботу серця, печінки, нервової системи. Розташована заліза в області шиї.

У залози зовнішній вигляд — метелик. Залоза складається з клітин трьох типів:

  • Фолікулярні кліті (A-клітини). Ці клітини синтезують тиреоглобулін, тироксин і трийодтиронін.
  • Клітини Ашкіназі (В-клітини). У цих клітинах накопичується серотонін.
  • Парафолликулярные клітини (C-клітини). Ці клітини синтезують кальцитонін.

У нормі організм повільно оновлює старі клітини на нові.

Рак виникає тоді, коли процес ділення клітин порушений — клітини швидко безладно діляться, причому через кров і лімфу ракові клітини можуть потрапити в інші органи, запустивши і там неконтрольовані ракові розростання (такий процес називається метастазуванням).

Іноді ракові клітини діляться вкрай повільно, а також не метастазує в інші органи — у такому випадку лікарі кажуть, що ракова пухлина доброякісна.

Рак щитовидної залози — це злоякісний тип пухлини щитоподібної залози. Ця хвороба відома також під назвою карциноми щитоподібної залози.

Рак щитовидки — це найпоширеніший тип раку ендокринної системи; ця хвороба може бути виявлена у кого завгодно, в основну групу ризику потрапляють:

  1. Жінки.
  2. Люди старше 30 років.
  3. Люди з великою вагою.
  4. Люди, у яких в родині хтось хворів будь-яким раком ендокринної системи.

Фактори ризику

На жаль, рак щитовидної залози може виникнути у кого завгодно. Рак щитовидки хворіють як дорослі, так і діти, як офісні працівники, так і заводські робітники, і чоловіки, і жінки.

Існує декілька специфічних факторів ризику:

  1. Вік. Лікарі-клініцисти вважають, що люди старше 30 років хворіють на рак щитоподібної залози в 2 рази частіше за інших.
  2. Стать. Чоловіки хворіють в 3 рази рідше жінок.
  3. Частота радіаційного опромінення. Під впливом радіації йод, який потрібен зоб для синтезу гормонів, може перетворитися в канцерогенний йод, що значно збільшує шанс виникнення раку. Саме з цієї причини лікарі-онкологи не радять занадто часто проходити рентген-обстеження.

Симптоми

Важливо: Часто рак щитовидної залози протікає без симптомів.

У цьому головна небезпека раку щитовидки — лікарі не можуть діагностувати хворобу на ранній стадії; пацієнти звертаються в лікарню найчастіше на пізній стадії, коли пухлина дала рясні метастази в інші органи.

Основні симптоми хвороби виглядають так:

  1. Утруднення дихання та/або зміна голосу.
  2. Хворобливі симптоми в області шиї.
  3. Освіта рясних наростів в області шиї.
  4. Збільшення лімфовузлів в області шиї.

Діагностика

Діагностувати рак щитовидної залози самому досить складно, оскільки дуже часто ця хвороба тривалий час протікає безсимптомно.

Часто буває так, що пацієнти дізнаються про свою хворобу випадково, здавши який-небудь аналіз з приводу абсолютно іншої хвороби.

Якщо у лікаря-онколога є підозра на рак, для підтвердження діагнозу він може зробити наступне:

Проведення УЗД-обстеження. Ультразвукове дослідження є досить точним методом визначення структури і розміру органу. Справа в тому, що у всіх здорових людей щитовидка в певному віці має приблизно однакові розміри і структуру; якщо ж УЗД-обстеження показало, що розміри та/або структура нетипові для такого віку, то є привід насторожитися. Додатковим плюсом УЗД-дослідження є простота, безболісність і безпека. З цих причин УЗД можна проходити маленьким дітям і вагітним жінкам.

Проведення біопсії щитоподібної залози. Якщо УЗД-обстеження показало, що розміри та/або структура щитовидки нетипова для віку пацієнти, лікар може призначити біопсію. Лікар вводить тонку голку прямо в шию і бере маленький фрагмент щитовидки для проведення аналізу. Саме дослідження триває зазвичай не більше 5-10 хвилин. Біопсію зазвичай проводять прямо в УЗД-кабінет, щоб отримати результат якомога швидше. За допомогою біопсії можна точно діагностувати близько 95% випадків раку щитовидної залози. Також за допомогою процедури можна визначити, доброякісна чи у пацієнта або злоякісна пухлина.

Здача гормонів на аналіз. Зазвичай рак щитовидної залози рідко призводить до гормональних порушень. Однак близько 5% захворювання супроводжується тими або іншими гормональними порушеннями. Важливо розуміти, що УЗД і біопсія і так можуть показати, що у вас пухлина щитовидної залози, однак гормональний аналіз зможе зрозуміти стадію і тип раку щитовидки на більш глибокому рівні.

Типи захворювання

Лікарі розрізняють 5 основних типів захворювання:

Папілярний рак. Даний тип становить близько 70-80% випадків раку щитовидки; уражаються A — і B-клітини. Ракова пухлина розростається досить повільно; зазвичай рак метастазує в лімфатичну систему.

Фолікулярний рак. Даний тип становить близько 10-15% випадків раку щитовидки; уражаються A — і B-клітини. Швидкість розростання пухлини — низька; метастази йдуть зазвичай в кістки, легені і кровоносні судини. Діагностувати даний тип раку буває досить непросто. Справа в тому, що доброякісна фолікулярна пухлини за даними УЗД, біопсії і гормонального аналізу нічим не відрізняється від злоякісної. Для достовірної постановки діагнозу необхідно оперативне втручання.

Змішаний папиллярно-фолікулярний рак. Даний тип становить 7-8% випадків раку щитовидки; уражаються A — і B-клітини. Швидкість розростання пухлини — низька; метастази йдуть зазвичай в кістки, легені, лімфатичні вузли і кровоносні судини.

Медулярний рак. Даний тип становить близько 2-5% випадків раку щитовидки; уражаються C-клітини. Швидкість розростання пухлини — висока. Якщо у пацієнта даний тип раку, у нього може порушитися гормональний обмін.

Недиференційований рак. Цей тип складає близько 1-2% випадків раку щитовидної залози. Даний діагноз ставиться тим пацієнтам, у яких однозначно є рак щитовидної залози, однак однозначно віднести захворювання до перших чотирьох групах раку вельми проблематично. Можуть уражатися клітини всіх типів, швидкість розвитку захворювання різна, метастазує рак в різні органи. Для лікування цього типу захворювання потрібна допомога висококваліфікованого фахівця.

Стадії захворювання

Існує чотири стадії захворювання:

  • 1 стадія. Пухлина невеликого або середнього розміру, відсутні метастази, можливі невеликі проростання пухлини в сусідні органи.
  • 2 стадія. Пухлина невеликого або середнього розміру, присутні метастази, можливі невеликі проростання пухлини в сусідні органи.
  • 3 стадія. Пухлина будь-якого розміру, присутні метастази в м’язах або лімфовузлах
  • 4 стадія. Пухлина середнього або великого розміру, присутні метастази у кістках, легенях, м’язах, лімфовузлах і деяких інших органах.

Після лікування лікар може віднести пацієнта до певної групи ризику, яка показує ймовірність повторного утворення злоякісної пухлини щитовидної залози:

  • Низька ступінь ризику. В цю групу потрапляють люди з пухлиною невеликого розміру і відсутністю метастазів.
  • Середня ступінь ризику. В цю груп потрапляють люди з пухлиною середнього розміру з невеликими або відсутніми метастазами.
  • Висока ступінь ризику. В цю групу потрапляють люди з пухлиною середнього або великого розміру з рясними метастазами в кістки, легені, лімфатичні і кровоносні судини.


Лікування

Дане захворювання лікується трьома методами. Потрібно розуміти, що лікування має призначати кваліфікований лікар.

Різні народні та альтернативні методи лікування або шкідливі, або даремні, тому не займайтеся самолікуванням.

Оперативне втручання являє собою видалення пухлини.

Потрібно розуміти, що операцію проводять майже всім без винятку пацієнтам, а методи гормональної терапії та радіойодтерапії є допоміжними.

Існує два основних типи операції:

Тиреоїдектомія. Якщо лікар вибрав даний тип операції, то щитовидна залоза видаляється повністю. Перевага даного методу — повне виключення повторного виникнення хвороби. Недолік методу — хворому доведеться тепер все життя приймати спеціальний препарат (L-тироксин), щоб компенсувати втрату органу. Зазвичай цей метод лікування призначають на пізній стадії раку.

Гемитиреоидэктомия. Являє собою часткове видалення щитовидної залози. Перевага даного методу — часткове збереження щитовидної залози, що часто виключає необхідність прийому L-тироксину після операції. Недолік — ймовірність рецидиву. Цей метод лікування призначають на ранній стадії хвороби.

Під час операції також лікарі проводять лімфодіссекцію — видалення жирової тканини і лімфатичних вузлів близько щитовидної залози.

Після операції всім хворим призначають прийом L-тироксину. Якщо щитовидну залозу видалили цілком, то приймати ці ліки доведеться всю решту життя.

Якщо ж лікар провів гемітиреоїдектомію, то в ряді випадків L-тироксин призначається лише до відновлення функцій щитовидної залози.

Дозування препарату залежить від таких параметрів:

  1. Вид пухлини.
  2. Вік пацієнта.
  3. Вага пацієнта.
  4. Ступінь метастазування.

Якщо у пацієнта рак папілярний, фолікулярний або змішаного типу, то лікарі можуть призначити радіойодтерапією.

Являє собою введення в організм радіоактивного ізотопу йоду (зазвичай лікарі призначають желатинові капсули, але іноді діюча речовина може вводиться за допомогою уколів).

Мета даної терапії — видалення залишків щитовидної залози та метастазів. Метод використовується, коли було здійснено повне видалення щитовидної залози.

Прогноз

Близько 90% пацієнтів повністю виліковуються від захворювання. Однак прогноз досить сильно залежить від стадії захворювання.

Якщо пацієнт на 1-2 стадії хвороби, прогноз сприятливий, виживаність вкрай висока. А от прогноз пацієнтів на 3-4 стадії захворювання помірно несприятливий.

На виживаність впливають такі фактори:

  1. Стадія захворювання.
  2. Розмір пухлини, наявність местастазов.
  3. Вік пацієнта.
  4. Кваліфікація лікаря.
  5. Вага пацієнта.
  6. Тип операції (тиреоїдектомія або тиреоїдектомія).

Висновок

Рак щитовидної залози — це ендокринно-онкологічне захворювання щитовидної залози, при якому клітини щитовидки безконтрольно діляться, що призводить до різними хворобливим симптомам і навіть до смерті.

Хвороба дуже небезпечна, бо дуже довго може розвиватися практично безсимптомно.

Захворіти може хто завгодно; в групу ризику потрапляють жінки, люди старше 30, а також люди, які часто піддаються радіоактивному опроміненню.

Існує п’ять основних типів раку. Тип раку залежить від типу уражених клітин. Близько три чверті випадків раку щитовидної залози — це папілярний рак.

До інших типів захворювання відносять фолікулярний, змішаний папиллярно-фолікулярний, медулярний і недиференційований рак.

Розрізняють чотири стадії розвитку раку. Уражена раком щитовидної залоза може збільшуватися в розмірах і давати метастази в інші органи (легені, лімфатичні, кровоносні судини і кістки).

Якщо у вас змінився голос, болить горло або збільшені лімфовузли на шиї, має сенс звернутися в лікарню.

Для постановки діагнозу лікар направить пацієнта на УЗД-діагностику; якщо його побоювання підтвердяться, він може провести біопсію, щоб остаточно підтвердити або спростувати діагноз.

Якщо є підозри на гормональні порушення, лікар може видати направлення на проведення гормональних тестів.

Справа в тому, що медулярний рак супроводжується рясними гормональними порушеннями.

Основний метод лікування раку щитовидки — це хірургічне втручання. Під час операції лікар уражену щитовидної залози видаляє або повністю (тиреоїдектомія), або частково (гемитиреоидэктомия).

Тип оперативного операції залежить від ступеня ураження. До переваг повного видалення залози є неможливість ремісії.

Однак у даного втручання є фатальний недолік — доведеться приймати спеціальний препарат L-тироксин все життя.

Іноді лікар може призначити спеціальну гормональну терапію. Також застосовується терапія радіоактивним йодом, щоб убити метастази.

Прогноз залежить від ступеня захворювання. Якщо пухлина дуже велика, вона дала безліч метастазів в різні органи — то прогноз помірно несприятливий.

Якщо ж пухлина невелика, а метастазів або немає, або вони незначні, то прогноз вкрай сприятливий.

Важливо: Лікарі-клініцисти стверджують, що виживаність в цілому для хворих на злоякісну пухлина щитовидної залози становить близько 90%.

На ймовірність ремісії впливає тип оперативного втручання, тип злоякісної пухлини, вік людини, його вага і ступінь метастазування.

Також має певне значення кваліфікація лікаря, тому для проходження лікування дуже важливо підібрати хорошу клініку.

Читайте также: