Хвора на рак дитина

У даній статті ми спробуємо морально підтримати всіх мам і тат онкохворих діток, дамо корисні поради, якщо виникли найменші підозри на онкологію, розповімо як морально не падати духом, впоратися з діагнозом дитини і фінансовими труднощами, а також як налаштувати себе тільки на позитивний прогноз.

Діти, хворі на рак і турбота про них. Що повинні знати батьки
Діти хворі на ракКоли батьки дізнаються, що їх дитина хвора на рак , перше що вони відчувають – це жах, другий же на думку спадає думка про те, де взяти гроші на лікування. Тут шляхів багато, потрібно лише завзятість і щире бажання допомогти своїй дитині.

Гроші на лікування

Дуже добре, якщо ваша дитина має медичну страховку, згідно з якою всі або частину витрат на лікування покриває сама медична страхова компанія. Зверніться до медичних страховикам (якщо ваша дитина має медичну страховку);
Продайте що з майна;
Пустіть на лікування заощадження;
Можна спробувати взяти кредит в банку;
Попросіть в борг у друзів, родичів, сусідів, колег по роботі і т.п.
Знайдіть мецената;
Зверніться на телебачення з проханням показати сюжет про захворювання вашої дитини, а також з метою матеріальної підтримки від небайдужих вашому горю людей;
Створіть групи в соціальних мережах (також з метою допомоги від добрих людей).

До того ж, хочемо нагадати, що ми не штовхаємо вас на здійснення вищевказаних рад, оскільки кожен батько має право сам вирішити що робити і де брати гроші на лікування онколобольного дитини. Це всього лише ідеї, які можуть стати в нагоді людині, коли той перебуває в повному розпачі і не знає з чого почати діяти.

Поменше читайте відгуки на форумах

Як і у кожного нормального батька, після почутого діагнозу, у вас з’явитися бажання якомога більше дізнатися про дитячу онкологію і про її лікуванні. На сьогоднішній день в інтернеті існує безліч непотрібної інформації, читаючи яку людина просто витрачає дорогоцінний час. До того ж, всі ці відгуки і розповіді на форумах не дають ніякої гарантії, що у вас все відбудеться саме так, як там написано.

Всі люди різні. Так, ви можете прочитати відгук про летальний кінець дитини з таким же діагнозом, як у вашого, і прийти від цього в справжній жах. Але це зовсім не означає, що у вас все скластися також. Пам’ятайте, все суто індивідуально і залежить від безлічі факторів, які в ході протікання онкологічного процесу можуть зіграти велику роль. Що ж стосується статистичних даних і наукових прогнозів, запам’ятайте, статистика заснована на великій кількості людей і не може точно дати відповідь на те, як буде протікати рак у вашої дитини зокрема.

Будь-яку інформацію, яка не дає вам спокою, ви можете дізнатися у лікарів вашої дитини або ж запитати у таких же батьків, як і ви (у тих, які перебувають у тому ж онкологічному центрі або лікарні, що і ви).

Приборкайте свої емоції

Звичайно, жахливий діагноз може викликати у вас безліч негативних почуттів, з якими ви просто зобов’язані боротися заради блага вашої дитини. Запам’ятайте, що бачачи ваші переживання, сльози, відчай, дитині не стане краще, так само як ваші печаль, апатія, страх і почуття власної провини не прискорять його одужання.

шок
Це одне з найпоширеніших почуттів, яке люди відчувають, зіткнувшись з онкологією. Також, хочемо сказати, що це абсолютно нормальна реакція (якщо вона короткочасна), яка незабаром може привести до появи ряду психологічних і фізичних симптомів (безсоння, відсутність апетиту, нудота, неспокій), що вам абсолютно не потрібно під час лікування дитини. Щоб шок надалі вам не заважав, постарайтеся раз і назавжди переконати себе, що онкологічні захворювання у дітей – це не завжди смертельно, адже в більшості випадків при правильному догляді, лікуванні та своєчасному виявленні недуги рак у дітей успішно піддається лікуванню.

Сум
Відчувати депресію і смуток, знаючи що ваш дитина хвора на рак , це природно. Кожен батько бажає бачити своє чадо здоровим, щасливим і безтурботним, тому для його гарного настрою вам потрібно навчитися подавати правильний приклад. Не варто вести себе так, як ніби у вашій родині траур, ні в якому разі не ставте на дитину хрест і не дайте йому зрозуміти, що ви чимось стурбовані. Ведіть себе так, як ніби ваша дитина абсолютно здорова.

Часом ви можете відчувати почуття безнадії, тому ви просто зобов’язані бути сильним для того, щоб підтримувати дитину і допомогти йому пережити ці важкі для нього часи.

вина
Дуже часто батьки починають відчувати себе винуватими в тому, що дитина хвора на рак. Багато хто задається питанням за що їм це все, що вони зробили або не зробили в цій або попередніх життях не так, що ж привело до такого страшного недугу їх дитини.

Відчуваючи сильне почуття провини, продовжуйте пам’ятати, що вашій дитині потрібен тільки позитив, тому постарайтеся йому дати саме його.

На кінець хочемо сказати, найважливіше – це продовжувати радувати свою дитину, піклуватися про нього, говорити собі і йому, що все буде добре (а по іншому і бути не може), продовжуйте вести такий же щасливий спосіб життя, як і раніше. До того ж, дуже важливо не ставитися до дитини як до невиліковно хворому і не акцентувати на його захворюванні уваги оточуючих і його однолітків, пам’ятайте, діти, хворі на рак, дуже чутливі.

Коли онкохворому сину Наталії Петрушенко з Конотопа на консиліумі лікарі приймали рішення щодо третьої операції і напруга в материнському серці зашкалювала до максимуму, в якусь мить задзвонив мобільний.

Біда неочікувано і нагло увірвалася в сім'ю Петрушенків у липні 2018 року. У старшого сина Наталії, Кості, на шиї з'явилися лімфатичні вузли. Спочатку думали, що це звичайна застуда. На той час хлопець уже стояв на обліку у військкоматі, пройшов огляд у лікарів, медкомісію – ніхто нічого підозрілого не виявив. Матір із Костею пішли на УЗД в міську лікарню у Конотопі. За його результатами, ендокринолог одразу запідозрив онко. Їх направили в інститут у Київ.

Там хлопцю зробили біопсію і комп’ютерне обстеження з контрастом. Результати шокували: у Кості виявили медулярний рак щитоподібної залози. Там, у столиці, йому одразу ж зробили операцію – видалили щитовидку і почистили лімфовузли. Коли через 2 місяці Наталія з сином приїхали на контрольну перевірку і зробили аналізи, вони були ще гірші, ніж до операції…

Костя Петрушенко

– Я звернулася до іншого спеціаліста-онколога. Ми зробили повторне комп'ютерне обстеження, і лікар одразу побачив проблему у середостінні (простір між лівим і правим плевральними мішками. Спереду воно обмежене грудниною, ззаду – грудним відділом хребта, знизу – діафрагмою, верхня межа утворена апертурою грудної клітки, – авт.) – там була величезна пухлина! Уявіть, її мали вирізати ще при першій операції і не зробили цього. Так ми втратили кілька місяців часу. Цей лікар сам був шокований від халатності своїх колег з іншого медзакладу, – розповідає Наталія.

А Костя увесь цей час теж мовчав, хоча йому було дуже важко дихати. Можливо, не хотів, аби мама ще більше переживала.

У лютому 2019 року хлопцеві зробили другу операцію в Києві. Хірургічне втручання тривало 6 годин, йому повністю розкрили грудну клітку і видалили пухлину розміром в два кулаки дорослої людини. Після цього оперативного втручання аналізи в Кості значно покращилися, приміром, кальцитонін був 36 тисяч, а впав до 8 тисяч. Хоча у здорової людини він має бути на нулі.

– Далі нас чекала третя операція – потрібно було вичистити лімфовузли в шиї. Оскільки я вже зневірилася у наших лікарях на той момент, то на третю операцію ми поїхали в Туреччину. Плюс в Україні не було такого обстеження, яке ми потребували, яке показувало, де є метастази. На це нам збирали гроші всім світом, але оперативне втручання в Туреччині не дало ніяких результатів – кальцитонін залишився на позначці 12 тисяч. Я була у відчаї, – каже Наталія.

Але найтяжчий удар був ще попереду. У квітні 2019 року в трирічної на той час донечки Наталії виявили онкологічне захворювання крові – гострий лімфобластний лейкоз. Якраз коли вона була на консиліумі в Києві, де лікарі приймали рішення щодо третьої операції для сина, їй телефоном повідомили цю страшну звістку.

– Почалося все так: я тільки-но здала донечку у дитсадочок, і там мені сказали, що потрібно зробити четверту ревакцинацію АКДС, інакше нас не пустять в дитячий заклад. Моя помилка, що я перед самим щепленням не здала аналізу крові, але моя дитина за всіма показниками була здорова. Після ревакцинації декілька днів вона температурила, але все минуло.

Костя та Камілла

Через тиждень почалися скачки з температурою, вдень нічого – надвечір піднімалася. І так тривало тиждень. Я повела донечку на аналізи крові, за результатами якого ми і дізналися про страшну хворобу. До речі, сам онколог мені потім підтвердив, що недуга дійсно могла спровокуватися щепленням. Знаєте, ніякі країни світу, крім України, не закупляють індійських вакцин, – продовжує згорьована матір.

У Сумській області, в дитячій онкогематології, маленька Камілла вже пройшла 3 блоки хіміотерапії, і на цей час вона там перебуває з бабусею на реабілітації. Лікування дало позитив – зараз у дитини ремісія, і дай Боже, аби вона лишилася назавжди.

Кожен 21 день дівчинці будуть робити спинно-мозкову пункцію і так вводитимуть хімію. Таких процедур на неї чекає 4. Ще протягом 1,5 року дитина повинна приймати два види таблетованої хімії.

– Один період ми жили за гроші, які нам давали люди. Бабуся у нас інвалід 2 групи по зору. Далі потрібно теж не опускати рук і шукати лікарів та можливості щодо лікування Кості. Я вже розмовляла з іще одним лікарем із Києва – наша боротьба продовжується, я розглядаю кілька варіантів запропонованого нам лікування – проте це непосильні для нас гроші. Але син тримається на позитиві, він готовий боротися, – каже жінка. Батько Камілли увесь час працює, але цих коштів вистачає лиш нам на прожиття, – каже жінка.

Зараз Наталія розривається між двома важко хворими дітьми, яким потрібні дороговартісне лікування і реабілітація. Що відчуває ця молода 41-річна жінка – годі й уявити. Каже: їй досі здається, що все це відбувається наче не з нею, що все це сон. І єдине її бажання – прокинутися одного ранку і просто знати, що її діти здорові…

Кожен з нас може додати цій сім'ї краплинку своєї безцінної допомоги, і нехай пекло на землі для цієї родини нарешті закінчиться.

Реквізити:

5168 7427 2430 8246 Наталія Петрушенко (Камілла).

5168 7422 1545 9664 Наталія Петрушенко (Костя)

Друзі! Підписуйтесь на наш канал в Telegram та сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.

Проходячи всі лиха, що випали на його долю, він зрозумів, що у нього не одна онучка - всі дітки хворі на рак є його рідними, тими, кому рівною мірою, як і його Вікусі, зараз потрібна підтримка.

Стратити не можна помилувати

"Стратити не можна помилувати" - так підписала один із смертних вироків Катерина ІІ. Вона не поставила кому, вирок читається двояко. Я прошу всіх, від кого залежить життя наших дітей, поставити кому у вироку.

У "діток онкології", час - це один з найважливіших чинників. Іноді їхня доля може вирішитися за одну добу, а іноді - й за місяць. Ті, від кого залежить доля юних пацієнтів, - не втрачайте часу! Не втрачайте діток! Швидше ставте кому.

Буває дуже боляче і образливо, коли з високих трибун говориться про захист дітей, про їхні права, про те, що вони майбутнє нашої Держави.

Є ухвала КМУ від 19 липня 2006 р. під № 983, про затвердження Державної програми "Дитяча онкологія" на 2006-2010 рр. У програмі написано про збільшення кількості "онкохворих дітей"; про 40% успішного лікування наших дітей (світовий показник 65-90%); про ранню діагностику і нові методи лікування; про дефіцит фахівців і їхньої підготовки; про брак мед.обладнання і ліків; про недостатнє бюджетне фінансування; про забезпечення безкоштовним лікуванням хворих дітей; про залучення громадських організацій і ЗМІ до питань "дитячої онкології". Орієнтовний фонд даної програми складає 350 млн.грн. Я не фінансист і не знаю, багато це чи мало, головне, щоб ця ухвала не залишилася тільки на папері.

Обличчям "дитячої онкології", нашої держави, є дитяче відділення Київського інституту онкології. Тут зібрані сильні онкологи України, тут - максимально можливе бюджетне фінансування, наявність нового і необхідного медичного устаткування, що дає можливість проведення високодозних хіміотерапій! А що ж у регіонах?

Онкохворих дітей стає все більше й більше, а площі дитячих відділень залишаються тими самими. Наступна з головних проблем - недостатня кількість медперсоналу внаслідок дуже важкого фізичного і морального навантаження, низької заробітної плати і відсутності житла. У кожного лікаря в середньому по 10 хворих, плюс - складні операції, плюс - паперова рутина. Наші медики роблять все можливе і навіть неможливе в ситуації, що склалася, для порятунку дітей.

А як важко нашим медсестрам - адже одній черговій медсестрі доводиться бігати біля (як мінімум) 30 важкохворих дітей, які лежать під крапельницею.

І обставини, що склалися, перетворюють лікування наших дітей на конвейєр, а самих дітей - у матеріал.

На жаль, у відділенні біля дитини можна знаходитися тільки одному з батьків, зазвичай це мами. На їхні плечі лягає вантаж не тільки по догляду за дітками і їхнім харчуванням, але потрібно ще стежити за черговістю і кількістю препаратів, що вводяться, міняти флакони з препаратами на крапельницях, вести облік про те, коли і які уколи потрібно робити дитині. Немало матусь навчилися бути медсестрами, самі роблять уколи своїм дітям.

Чи можна змінити ситуацію, що склалася? Напевно, ТАК! Якщо власті поставлять проблему "дитячої онкології" вище за свої міжусобиці і поділи. Чому б не створити хоча б два міжрегіональних центри Дитячої Онокології, (тких, як київський), нехай у тому ж Львові і в тому ж Харкові. Забезпечити ці центри необхідним медустаткуванням.

Створивши такі центри, можна розвантажити київський центр дитячої онкології (ну не в змозі Київ обслужити постійно зростаючий потік хворих дітей зі всієї України). І не буде тоді лікування - конвейєром, а діти - матеріалом. Адже умови, в яких знаходяться діти, теж впливають на результати лікування.

Наприклад, у Харкові створено дитяче онкологічне відділення на базі дитячої обласної лікарні. Але це відділення є тільки на папері, оскільки площ для нього - немає. Виділяють онкологічному відділенню палати то в одному відділенні, то в іншому. І кочують наші дітки і медперсонал, зі своїми небагатими пожитками, з поверху на поверх, все нижче й нижче. Обіцяють нам виділити постійні площі, правда, в напівпідвальному приміщенні - це напевно, щоб діти до землі звикали.

Наташа Юр'єва (мама немовляти Ярослава, що помер) подарувала для наших діток мікрохвильову піч, але її навіть поставити ніде (у палаті не можна, а більше ніде, також ніде підігріти й приготувати поїсти діткам). Ігрова. - це тільки мрія! Обласна дитяча лікарня підвідомча обладміністрації, губернаторові області. Губернатор, відвідуючи лікарню, говорив, що вирішить, що допоможе, що зробить. (лікарні, значить, і дитячій онкології). Може, він не встиг щось вирішити? А може, вирішив, а ми не знаємо? В усякому разі, все залишилося як і було. Грошей на все це у батьків просто немає. Київ - дороге місто і вимагає чималих витрат. У період з 6 березня 2006 р. до цього дня, на лікування Вітюшки, на всі обстеження, консультації, діагностику, операцію, поїздки і перебування - на виживання, вже пішло понад 34000 гривень. Я - в безвиході. Попереду - ще довге лікування, можлива операція. Як бути? Що буде завтра . Що робити?

Наші діти і ми дуже вдячні всім медикам, що борються за життя наших дітей, а також всім небайдужим, хто допомагає нашим діткам, всім, хто не зачерствів душею і серцем, і дарує нашим малюкам частинку своєї любові, доброти, щастя.

Величезне спасибі всім Вам за підтримку і допомогу Вашу. Адже це не тільки допомога. Це - віра і надія. Це - сила, що тримає нас у міцному зв'язку з тим життям, життям до хвороби. Це - даровані Вами турбота, тепло, радість, любов, щастя для наших дітей, вони сильніші за будь-які ліки. Низький земний уклін Вам за те, що Ви творите!

А ті дітки, наші ангелятка, що пішли з цього життя, і ті, які можуть піти, всі вони пам'ятають і знають про нашу любов, турботу і старання про них. Наші ангелятка знають всіх, хто творить добро, і по приходу "нашої години" вони зустрінуть нас такою ж любов'ю і турботою.

Панове! Всі ми в цьому житті можемо рятувати наших діток, можемо допомагати їм, а можемо і страчувати (нічого не роблячи). Покарати і помилувати кожного з нас за нашими діяннями може тільки Господь! Він дає нам життя не для того, щоб ми бездумно їх спалювали в мирській суєті, а для служіння добру, служіння Господу нашому!

Випадки, коли жінки, попри онкологічну хворобу з невтішним прогнозом, жертвують своїм здоров’ям заради дитини, лікарі Чернігівського обласного онкологічного диспансеру можуть перерахувати на пальцях. Як показує практичний досвід, завагітніти, виносити, народити дитину – це величезний ризик як для жінки, так і для її майбутньої дитини. Прикро, але часом верхи бере… фатум.

Втім приклад великої материнської жертовності заради дитини знову продемонструвала пацієнтка облонкодиспансеру. Лариса Скоба, 41-річна жителька Козелецького району, яка має онкозахворювання, що прогресує, виносила й народила дитинку.

Дівчинка з’явилася на світ 4 жовтня на 38-му тижні вагітності шляхом кесаревого розтину. Таке рішення про перебіг пологів було прийняте консиліумом лікарів Чернігівського обласного онкодиспансеру та Чернігівського міського пологового будинку. Вага манюні склала 2600 г, зріст – 48 см. Назвали крихітку Софійкою. Вона народилася цілком здоровою. За зрозумілих причин материнське молоко в даному випадку протипоказане, тому дитина перебуває на штучному вигодовуванні.

Цілком приділити увагу малечі жінка була не в змозі – хвороба знову дала про себе знати й загнала жінку на лікарняне ліжко. Вже за декілька днів опісля пологів породілля повернулася до онкодиспансеру для проходження хіміотерапії. Новонароджену ж дитинку возити холодного жовтня з одного медзакладу в іншій не ризикнули. Лікарі разом із матір’ю прийняли рішення: малечі під наглядом фахівців пологового будинку буде краще.

В онкодиспансері Сергій Поленков, завідувач мамологічного відділення, хірург-онколог, який всі ці роки веде Ларису, зазначає, що народження Софійки – це результат командної співпраці лікарів. Та не виключає, що саме дитина і є тим ангелом–охоронцем, який надихає Ларису виборювати право на життя.

Лариса Скоба стоїть на обліку в онкодиспансері з 2012 року, саме тоді в неї було виявлено рак молочної залози 2-ї стадії. Жінка пройшла тривалий курс лікування. Відтоді захворювання начебто й не давало про себе знати. Але у квітні цього року так трапилося, що жінка завагітніла. Бувши при надії, Лариса почала відчувати ще й нестерпний біль у поперековому відділку хребта. Запідозривши недобре, козелецькі фахівці направили жінку до онкодиспансеру. Втім перший триместр вагітності – вагома перешкода для проведення діагностичних досліджень та хіміотерапії, яка може спричинити вроджене каліцтво дитини. Одинадцятий тиждень вагітності Лариси дозволяв зробити лише МРТ. Обстеження виявило метастази у хребті.

Здавалося, єдиним правильним рішенням, щоби розпочати повноцінну діагностику й лікування, могло би стати переривання вагітності. Лікарі відверто говорили із жінкою про можливі ризики. Проте пацієнтка рішуче відмовилася зробити аборт (це вже третя вагітність, жінка має двох дітей – Авт.). Сказала, що вона до всього готова, і, якщо доля вирішить вкоротити їй віку, матір дитині замінить її 21-річна старша донька.

Отже Лариса стоїчно витримувала біль у хребті ще зо два з половиною тижні. 10 травня, на другому триместрі вагітності, жінка прибула до онкодиспансеру з больовим синдромом, який не вгамовувався жодним знеболюючим.

Натомісь у Лариси з’явилися двоїння в очах, запаморочення, головний біль. Ми запідозрили метастази головного мозку… Після обстеження колегіальним рішенням лікарів була призначена хіміотерапія. Препарати були високодіючими для матері та з мінімальним ризиком – для плоду, – розповідає про всю складність ситуації Сергій Едуардович.

Під час вагітності Ларисі Скобі було проведено чотири сеанси хіміотерапії. Полегшення жінка відчула вже після першого курсу. По завершенню хімічної терапії больовий синдром відступив повністю. Перед початком кожного з курсів алгоритм лікування обговорювався консиліумом лікарів онкодиспансеру та жіночої консультації.

Рак молочної залози молодіє. Така тенденція у всьому світі. Щорічний приріст складає 1,5–2%. Тільки в Україні щорічно на рак молочної залози захворюють 62–63 жінки на 100 тис. населення, у Британії – 125…

Тому не лежи на канапі – прийди і перевір свої груди!

На жаль, після народження дитини породілля знову стала відчувати біль у хребті, на що їй було рекомендовано зробити МРТ – обстеження відділку хребта та комп’ютерну томографію склепіння черепу. Жінці призначено препарати. Потреби їхати за кордон продовжити лікування фахівці онкодиспансеру не бачать – пацієнтка отримує всі найсучасніші препарати, передбачені протоколом лікування. Втім на все воля божа…

Лариса цілком адекватно сприймає стан свого здоров’я, проте не втрачає надії. Світла душі її напевно хватить на десятьох! Тільки й розмови, що про маленьку Софійку, яку вона вважає подарунком долі.

Я1975року народження. Вік жіночий він же швидко спливає – передумала вже все. Втім дай, думаю, схожу до гінеколога перевірюсь. Лікарка подивилася й каже, що причина мого стану – вагітність. Дивлюся на монітор УЗД – а Софійка мені ручкою махає! Тоді й замислилася, видать, ще я маю справу на цій землі. Ну як я могла позбавитися цієї дитини?! Дякувати лікарям – тримаємося! Та й усе село нам допомагає, – підводить риску наша героїня.

Уже півроку маленька Кариночка Вербінська із Запілля бореться з підступним раком: позаду кілька складних операцій, попереду – курси хіміотерапії та довготривала реабілітація. Рідні безмежно вдячні всім за кожну перераховану гривню, за щирі молитви та слова підтримки.

«Все розпочалося 16 лютого, коли ми попали в лікарню у Любомлі з ацетоном. Каринка рвала раз за разом, з’явився понос. Вісім днів тут лікувалися, але безрезультатно. Тоді нас направили в обласну інфекційну лікарню в Луцьк, де ми пробули ще 11 днів. Спочатку донечці полегшало, але на четвертий день у неї почався запор, вона рвала по два-три рази на добу. Зробили УЗД всіх органів, після чого нас направили до хірурга в обласну дитячу лікарню. Він сказав, що все нормально з кишечником, а в гастро-ентеролога виникли підозри на циліакію (агліадинову дієту). Вкотре здали всі аналізи, але цей діагноз не підтвердився.

На той час Каринці було 10 місяців, її ручки і ніжки були настільки поколоті, що вона перестала ходити. Казали, що не підходить лактоза, я перестала годувати грудним молоком. Потім з’явився дисбактеріоз. Зробили УЗД серця, тім’ячка й інших органів. Викликали невролога, який направив на комп’ютерну томографію.

20 березня у донечки виявили пухлину. Через два дні поставили діагноз: об'ємний утвір задньої черепної ямки. Необхідно було якнайшвидше видалити новоутворення, і нас направили в інститут нейрохірургії ім. А.П. Ромоданова в Київ на операцію.

24 березня ми приїхали у столицю. В інституті підтвердили діагноз і повідомили, що пухлина така велика, що почала набиратися рідина в головному мозку. Тому під час першої операції вставили лише шунт. Але Каринці ставало все гірше. Зволікати не було часу, і лікарі пішли на ризик.

Була висока температура, великі набряки, постійно мінялися аналізи. Ці дні перетворилися на запеклу боротьбу за життя як донечки, так і медичних працівників. З Божого благословення, завдяки старанням лікарів, усім, хто щиро молився за Каринку, вона вижила.

Після гістології пухлини виявилося, що новоутворення злоякісне, і в донечки діагностували рак. Через місяць після операції зробили МРТ голови, шиї, спини і найшли в сьомому шийному хребцю маленьку пухлину. Оперувати там не можна, одна надія на хіміотерапію.

Але в Каринки розвинувся бульбарний синдром (вона не може самостійно ковтати), від якого пішло запалення легень. Поставили трахеостому в шийку, але виникло запалення ліквору, довелося вийняти шунта і поставити тимчасовий вентрикулярний дренаж.

Донечка пробула в реанімації 38 днів, і лише 8 травня її віддали мені в палату. Стан весь час мінявся, запалення ще й досі не пройшло. 6 липня зробили ще одну операцію: переставили дренаж, бо думали, що від нього йде запалення.

Нещодавно через ендоскоп побачили в голівці маленьку пухлину, ми не знаємо, чи вона росте. Нема куди вже відкладати хіміотерапію. Та 19 липня Каринці знову зробили операцію, поставили другий дренаж, той став протікати.

Грошей іде дуже багато, буває, за тиждень витрачаємо до 20 тисяч гривень, на другий – 5–10 тисяч. Антибіотики весь час міняються (коломіцин, зівокс, левофлексацин, цефепім, меронем, так само гормональні, протигрибкові, їх дуже багато). Значна частина коштів йде на фізрозчин, на суміші, різні кашки.

Моя донечка дивиться на мене, слухає, що я їй говорю, все розуміє, але не може через трахеостому нічого сказати. Хоч і в лікарні, але вона таки зустріла свій день народження і продовжує боротися за можливість бути на цьому світі, бо дуже хоче жити.

Це зовнішні посилання і відкриються в новому вікні

Строго кажучи, такої хвороби як "рак" не існує. Цим терміном описується понад 200 різних захворювань, при яких звичайні клітини починають ненормально розмножуватися, формують швидко зростаючу пухлину і можуть заражати сусідні органи.

Незважаючи на те, що рівень смертності від раку падає вже чверть століття, онкологічні захворювання залишаються однією з головних причин смерті в усьому світі.

Поки ви читали цей текст, рак вже встиг забрати кілька життів.

Жертви раку у 2018 році

померлих у світі

усіх зареєстрованих смертей

26300 життів забирає рак щодня

У 2018 року рак діагностовали майже у 18 млн осіб. З них майже в 5 млн випадків хворобу можна було виявити на більш ранній стадії - тобто, раніше почати лікування і зробити його ефективнішим.

"Ми хочемо, щоб люди знали: багато видів раку піддаються лікуванню і навіть повністю виліковні, особливо якщо якомога раніше виявити хворобу і почати терапію", - підкреслює голова Союзу за міжнародний контроль над раком Кері Адамс.

Наприклад, якщо рак шийки матки діагностований на пізній стадії, шанси пацієнтки прожити ще п'ять років не перевищують 15%. Проте якщо хворобу виявити вчасно, цей показник підвищується до 93%.

Саме тому важливо регулярно проходити обстеження. Хоча в Британії, наприклад, судячи з опитувань, кожен четвертий пацієнт не хоче йти до лікаря лише тому, що боїться почути страшний діагноз.

Осередок захворювання може розташовуватися в будь-якому органі й набувати різних форм. Однак є деякі симптоми і тривожні ознаки, помітивши які, варто якомога швидше звернутися до лікаря.

Приводи для занепокоєння:

Незвичайні вузлики тканини, здуття та припухлості. Треба пам'ятати, що ракові пухлини часто бувають безболісними, особливо на ранніх етапах захворювання. Особливу увагу потрібно звертати на шию, яєчка у чоловіків і молочні залози у жінок і також на пахвові западини.

Затяжний кашель, задишка або труднощі при ковтанні.

Зміни в звичній роботі кишківника. Раптово почалися запори або, навпаки, часті напади діареї - особливо якщо у випорожненні можна помітити сліди крові.

Несподівані кровотечі - включаючи невеликі виділення крові з піхви, прямої кишки, включення крові в сечі або мокроті при кашлі.

Безпричинна втрата ваги. Якщо ви несподівано для себе помітно схудли за відносно невеликий період часу (близько пари місяців), - це привід для занепокоєння і походу до лікаря. Крім раку, різка втрата ваги може сигналізувати про серйозне порушення роботи щитоподібної залози або розвитку діабету.

Хронічна втома і катастрофічна нестача енергії на звичні речі - попри нормальний здоровий сон. Зазвичай, якщо причина хронічної втоми в початку ракового захворювання, то у пацієнта проявляються й інші симптоми.

Незрозумілий біль - будь-якого характеру і періодичності: як гострі напади, так і тупий; як хронічний, так і періодичний.

Поява нових родимок або трансформація вже існуючих: зміни розміру, форми або кольору; затвердіння поверхні родимої плями або будь-які виділення.

Проблеми при сечовипусканні, в тому числі частіші або гостріші позиви, а також труднощі або біль в процесі.

Незвичайні зміни грудей. Приводом для занепокоєння може бути несподівана зміна розміру або форми грудних залоз, а також зміни відчуттів при дотику, в тому числі до шкіри грудей, або болю.

Втрата апетиту. Якщо у вас надовго притупилося почуття голоду, і ви стали їсти менше, ніж зазвичай, це теж тривожний сигнал, навіть якщо у вас відсутні інші симптоми.

Незагойна виразка або інша рана - особливо в роті.

Хронічна печія або інші регулярні розлади травлення - нудота, блювота, здуття живота та інші.

Рясне потовиділення в нічний час.

Як знизити ризик раку

Поява раку може бути спровокована як генетичною схильністю, так і зовнішніми чинниками - в тому числі іонізуючим випромінюванням, речовинами-канцерогенами (наприклад, азбестом або миш'яком) або хвороботворними організмами.

Повністю захиститися від раку неможливо, проте можна суттєво знизити ризик онкологічних захворювань. Для цього експерти ВООЗ дають п'ять порад.

Уникайте куріння і тютюнового диму. Попередження, написані великими літерами на сигаретних пачках, з'явилися там не просто так. Паління або жування тютюну може стати причиною не тільки раку легенів, але і раку гортані, простати, підшлункової залози, нирок, сечового міхура та інших органів.

Безпечний секс і медичні процедури. Віруси, які можуть збільшувати ризик розвитку деяких видів раку, передаються статевим шляхом, а також через кров - наприклад, при використанні загальних голок або медичних інструментів багаторазового використання.

Регулярно проходьте перевірку. В ідеалі повний профілактичний огляд у лікаря потрібно проходити кожні півроку.

Вакцинуйтеся. За невелику плату або навіть безкоштовно можна зробити щеплення від гепатиту, вірусу папіломи людини й інших захворювань, що також суттєво знизить ризик виникнення деяких видів раку.

Здорова дієта і активний спосіб життя. Збалансований раціон з великою кількістю овочів і фруктів, хороший режим сну і хоча б невеликі регулярні фізичні навантаження допоможуть вам підвищити імунітет і уникнути безлічі хвороб - в тому числі й раку.

Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Читайте также: